Коли чуємо слово "блекаут", зазвичай, уявляємо ворожі ракети над Україною, енергетиків, які рятують мережі, і родини з ліхтариками в підвалах. Але останні тижні довели: ця реальність більше не є суто українською.
Наприкінці травня південна Франція зазнала масштабного блекауту під час фінального дня Каннського кінофестивалю. Близько 160 тисяч домогосподарств у регіоні Альпи-Марітім були знеструмлені. Причиною стала диверсія, проведена з точним розумінням критичних вузлів енергетичної мережі: три з чотирьох опор високовольтної лінії були навмисно пошкоджені, а також зафіксовано підпал на підстанції в Біансоні.
Такий тип атак має всі ознаки гібридної операції, спрямованої на демонстрацію вразливості системи у розпал великого міжнародного заходу, психологічний тиск на населення та розхитування довіри до здатності держави гарантувати безпеку. Фізична атака на інфраструктуру - це класичний елемент так званих сірих зон конфлікту, які лежать поза межами відкритої війни, але завдають стратегічної шкоди.
Місяцем раніше, 28 квітня, наймасштабніший блекаут у своїй історії пережила Іспанія. Майже 50 мільйонів людей в Іспанії та Португалії залишилися без електроенергії. Збитки для економіки оцінюються в 400 мільйонів євро.
Іспанський блекаут мав інший, ніж у Франції, характер - причиною аварії стала неготовність енергоінфраструктури до нових викликів, пов’язаних з відновлюваними джерелами енергії (корінь проблем не в самих ВДЕ, а в недостатній гнучкості мережі та відсутності швидкодіючих резервів, таких як великомасштабні батареї та системи керування попитом). Тобто, сучасна Європа стрімко переходить до децентралізованої та "зеленої" енергетики, але не має гнучких резервних систем. А високий ступінь взаємозалежності мереж створює ефект доміно, де одна помилка може залишити без світла півконтиненту.
Події в Іспанії та Франції демонструють, що енергетична безпека виходить за межі технічних аспектів і стає стратегічним фактором національної безпеки. Атака на енергетику - це удар не по будівлях, а по стійкості держави. Вона дестабілізує економіку, паралізує логістику, сіє паніку серед населення. При цьому, економічні втрати від блекаутів виходять за межі прямих фінансових збитків. У Франції знеструмлення під час Каннського фестивалю могло вплинути на репутацію країни як надійного партнера для проведення міжнародних заходів. В Іспанії зупинка транспорту, порушення в роботі лікарень та інших критичних служб показали, наскільки залежним є сучасне суспільство від стабільного електропостачання.
Крім того, масові перебої з електроенергією в Іспанії та Франції - це не просто інциденти, а попередження для всієї Європи: енергетика стала новою зброєю гібридної війни. Цілеспрямовані атаки на цей сектор економіки - це не лише спосіб дестабілізації, а й важіль політичного впливу. Потенційні бенефіціари - це і Росія, яка, створюючи проблеми ЄС, прагне зупинити підтримку України, й інсайдерські структури, зацікавлені у підриві зеленої трансформації заради лобіювання викопної енергетики.
У Росії, Китаї, Ірані давно розвиваються кібервійська, які спеціалізуються на атаках на критичну інфраструктуру. Україна це відчула ще у 2015 році, коли зловмисники зламали системи "Укренерго" і вперше в історії вимкнули електрику цілим містам через хакерську атаку.
Сьогодні європейські країни - під аналогічною загрозою. Але, на відміну від України, де стійкість до таких загроз уже стала частиною ДНК, багато європейських держав досі вважають свою енергетичну безпеку справою виключно міністерств енергетики.
Разом з тим, кожна година блекауту - це мільйонні втрати. Зупинка фабрик, обвал продажів у ритейлі, проблеми зі зв’язком, хаос у транспорті… Енергетична атака - дешевша за війну, але ефективна як зброя масового ураження.
Україна, попри війну, вже створила кейс-стаді з виживання енергосистеми в умовах тотальних атак. І цей досвід - безцінний для всього континенту. Європа, якщо хоче вижити у цій гібридній війні, має зробити висновки і вже сьогодні вживати невідкладних заходів. Основні з них це:
Системи резервного живлення, децентралізація енергопостачання, інвестиції в кіберзахист енергомереж - усе це має стати не розкішшю, а нормою.
"Світло згасає по всій Європі, і ми не побачимо, як воно знову запалає за нашого життя", - сказав у 1914 році міністр закордонних справ Великої Британії Едвард Грей, коли Британія оголосила війну Німеччині. Ця фраза стала символом краху європейського миру та вступу цивілізованого світу в еру масштабного конфлікту.
Сьогодні ці слова набувають нового змісту, оскільки "світло згасає по всій Європі" у буквальному сенсі. І від невідкладних рішень на рівні ЄС залежить, чи збережуть вони це світло за свого життя.