Періодичність виникнення газових суперечок між Україною і Росією переконливо свідчить, що ім`я українського лідера для Кремля в цьому контексті має другорядне значення. Як об`єкт тиску з метою просування енергетичних інтересів Росії на пострадянському просторі для Кремля Ющенко і Янукович - близнюки-брати. «Газпром» використовує всі можливі інструменти, щоб добути у власність газотранспортну систему України. Російську енергетичну монополію приваблює не тільки магістральний трубопровід, яким прокачується на Захід близько 80% експортного газу. Предметом особливої зацікавленості «Газпрому» є найбільші на континенті підземні сховища газу, що належать Україні. Ще один ласий шматочок - розподільчі мережі, адже у нашій країні чимало підприємств, які виробляють енергомістку і рентабельну продукцію.
Міністру палива та енергетики Юрію Бойку доводиться діяти в режимі пожежної команди. Переговори з Туреччиною про альтернативний маршрут поставок, підписання контрактів на пошук сланцевого газу, заявлена готовність вийти на спотовий ринок «блакитного золота», при цьому практично вдвічі урізавши закупівлю газу в Росії - це добре, але поки все це лише гарні наміри. За Бойка велінням і Азарова хотінням увірватися на світовий газовий ринок можна, але для цього треба мати кругленьку суму. Чи є вона в українській казні? Питання виглядає риторичним.
Ще одне питання «Чому зусилля з диверсифікації поставок газу не робилися раніше?» можна поставити й іншим представникам української влади, не тільки Януковичу та його команді. Мабуть, справа в тому, що в Києві вірили в нескінченність дешевого газу з Росії і Туркменістану, а спроби змінити усталені схеми після приходу до влади Віктора Ющенка призвели до небаченого цінового стрибка. Якщо в 2004 році тисяча кубометрів газу для України коштувала 50 доларів (причому країна отримувала ще й «блакитне золото» з Центральної Азії, за яке розплачувалася товарними поставками), то сьогодні вартість енергоресурсів у 8 разів вища навіть з урахуванням знижки, отриманої після підписання Харківських угод. І «Газпром» монополізував право поставок газу в Україну. Цей факт лише підтверджує аксіому: енергетичний ринок не терпить поспішних рішень, на ньому не можна мислити виключно категоріями поточної вигоди.
Не випадає сумніватися, що актуальною метою Росії є максимальне обмеження економічного і політичного суверенітету України. Недарма ж лідер ЛДПР Володимир Жириновський нещодавно запропонував нашій країні ввійти до складу Російської Федерації як федеральний округ. Зрозуміло, що Володимир Вольфович відривається в ході виборчої кампанії, але ж і для Володимира Путіна «газова пацифікація» Україна є одним із пріоритетів. Готуючись стати президентом, російський прем`єр вже не приховує своєї туги за Радянським Союзом, яку він воліє подавати у форму зусиль зі створення Євразійського Союзу. І Україні в цій конфігурації відводиться не остання роль.
За великим рахунком, для ефективного вирішення питання поставок газу на взаємовигідних умовах з Росією в України залишилося часу до 4 березня, коли в РФ пройде перший тур президентських виборів. Газові відносини наших країн цього разу стали залежними від політичної ситуації всередині Росії. І воцаріння Володимира Путіна може поставити перед українською владою ряд нерозв`язних труднощів.
Надати реальну допомогу Україна може тільки Європейський Союз. Згадаймо, що в березні 2009 року прем`єр-міністр Юлія Тимошенко позиченою у президента Ющенка ручкою в Брюсселі підписала декларацію про модернізацію української газотранспортної системи за участю Європейського Союзу. На підписання документа російські представники на чолі з міністром енергетики Сергієм Шматком відповіли демаршем, залишивши зал, де проходила конференція. Але вже майже три роки декларація так і залишається декларацією, хоча українська ГТС ще жодного разу не підводила Європу. Але в Старому Світі сьогодні Віктора Януковича найчастіше сприймають переважно як переслідувача Юлії Тимошенко. І переламати це сприйняття буде непросто. Українському президенту доведеться зробити вибір: або продовжувати педалювати тему завданого діями лідера «Батьківщини» збитку, заразом підставляючись під удар Росії і ризикуючи втратою влади, або піти на компроміс з розрахунком на розуміння Європейського Союзу в енергетичних питаннях. Часу для прийняття рішення мало, але труба однозначно варта вичинки.
Євген Магда