Він був схожий на капибару і пакарану
Череп величезного доісторичного щура, який був розміром з автомобіль, виявили палеонтологи в гірських відкладеннях Уругваю. На їхню думку, щур жив 2-4 млн. років тому, коли гігантські істоти були поширені по всій Південній Америці.
Такий щур важив майже тонну і харчувався в основному рослинною їжею, пише The Times. Він був настільки великим, що основну частину свого життя проводив наполовину занурившись у воду, як гіпопотам, щоб знизити тиск власної ваги.
Гризуна Josephoartigasia monesi знайшли Андрес РИНДЕРКНЕХТ і Ернест БЛАНКО. Йому дали прізвисько Могутня Миша і вирішили, що він був схожий на капибару і пакарану – набагато дрібніших тварин, що мешкають в Південній Америці до цього дня. Капібари – найбільші з гризунів, що нині живуть, в дорослому стані вони важать близько 60 кг, вага пакаран – 15 кг. Звичайний щур важить близько 300 грамів (повний текст на сайті InoPressa.ru).
| Фото АР |
Вважається, що гризун Josephoartigasia monesi важив близько тонни, а найкрупніші екземпляри досягали 2,5 тонн – майже як гіпопотами, вага яких – від 1,4 до 3,2 тонн.
За оцінками учених, щур досягав трьох метрів в довжину і півтора - у висоту. У нього були величезні передні зуби завдовжки більше 30 см, причому 10 см стирчали назовні.
Передні зуби привели учених в замішання, тому що вони виявилися набагато міцнішими, ніж необхідно тварині, що харчується тільки м`якою рослинністю. Доктор Е.БЛАНКО припустив, що стародавні щури могли використовувати їх, щоб валити дерева, подібно до бобрів, боротися з хижаками або битися з суперниками.
Гризун жив на Землі разом з шаблезубими котами і гігантськими хижими птахами, що не літали, але бігом переслідували здобич на страхітливій швидкості. Масивне тіло щурів робило їх недоступними для птахів-убивць, але дитинчата могли наражатися на небезпеку.
Практично непошкоджений череп дуже порадував палеонтологів, що вивчають гігантських гризунів Південної Америки. До цього їм доводилося задовольнятися лише фрагментами кісток.