Цікаво, як східноукраїнські власники заводів збираються вимагати дисципліни від підлеглих на своїх підприємствах? Невже виходячи з прикладу власної депутатської сумлінності?.. Невже донецький виборець схвально ставиться до того, що півтори сотні “конкретних” пацанів байдикують?..
Репліка
Цікаво, невже виборці Партії регіонів підтримують ту клоунаду, яку їхні обранці влаштували зараз у парламенті? І чи однакове значення вкладають “регіонали” та їхній електорат у поняття “захист інтересів виборців”...
Уже який тиждень поспіль спостерігаю за “творчою роботою” “регіоналів” у парламенті, і все намагаюся зрозуміти – невже біло-синій електорат давав своїм обранцям мандат саме на ТАКІ дії, точніше – абсолютну бездіяльність? Невже донецький виборець схвально ставиться до того, що півтори сотні дебелих, “конкретних” пацанів не працюють, відповідно до займаної депутатської посади не сидять над законопроектами, не трудяться в комітетах, не приймають закони, потрібні для поліпшення життя виборців? А натомість – бігають по залу з мегафонами й повітряними кульками, начебто захищаючи державу від західного світу. Невже не можна знайти інші способи протестів – щоб і позицію свою відстояти, і інтересам виборців не зашкодити?
Адже сам рядовий донеччанин щодня, з місяця в місяць сумлінно ходить на роботу, виконує плани, горбатиться за понаднормові – і тільки після місяця тяжкої праці отримає заробітну платню. При тому що вартість робочого дня депутата майже в десять разів перевищує вартість робочого дня металурга (якщо виходити з 18 тисяч гривень зарплати депутата, то за відпрацьований робочий день він отримує близько 750 грн.)!
Утім, державна кишеня витримає – і не такі суми за вітром пускали.
Цікаво, як східноукраїнські “власники заводів, газет і пароходів” збираються вимагати дисципліни від підлеглих на своїх підприємствах? Невже виходячи з прикладу власної депутатської сумлінності?
Спробуємо спроектувати парламентську ситуацію на звичайнісіньке підприємство.
Уявіть ситуацію – рядовий робітник “Азовсталі” чи Харцизського трубного заводу не згоден, що керівництво вирішило укласти контракти на поставку продукції, скажімо, з Росією. Ось приходить він на роботу, але не йде до цеху, а прямує до адміністративної будівлі з повітряною кулькою в одній руці й лозунгом: “Начальник – ти не правий, відклич свій підпис під контрактом. Вимагаю зробити так, як хочу я” – і починає блокувати двері, не пускаючи гендиректора комбінату на роботу. І так кілька тижнів поспіль. При цьому сталь не плавиться, труби не робляться (адже робітник зайнятий – він мітингує біля кабінету директора), проте зарплату цьому робітникові справно нараховують. Ха-ха...
Як ви думаєте – стерпів би такий безлад власник цих комбінатів, народний депутат Рінат Ахметов?
Отож!
Думаю, дуже скоро такий працівник шукав би роботу, і навряд чи знайшов би її в межах усього регіону. Напевне, подався б до Києва – у депутати (жартую).
Утім, смішки – смішками, але ж справді виходить, що на виборах громадяни голосували за “регіоналів”, виходячи з їхніх обіцянок про “покращення життя вже сьогодні”, а в результаті отримали “повеселішання життя”. Що, між іншим, зовсім не одне й те саме. Та як не сумно – навіть якщо донецький виборець і схоче якось наставити свого депутата на шлях праведний – навряд чи той його послухає, хіба ж тут до дрібних проблем дрібного українця, коли такі глобальні бої ведуться?
У вівторок, до речі, депутати начебто взялися до роботи – “регіонали” розблокували засідання парламенту, у результаті чого було прийнято кілька потрібних законів. Однак сьогодні, напевне, депутати знову вирішили, що “робити життя кращим” – справа нудна й клопітна, а ось робити його веселішим – набагато цікавіше й ефектніше. Тож сьогодні зранку в залі парламенту – знов “мегафонно-кульковий настрій”....
Тетяна, м. Київ