Чи є той чи інший продукт національним – визначатиме спеціальний орган
Третього травня 2008 року відбулося громадське обговорення законопроекту «Про національний культурний продукт», у рамках VI Культурологічних читань пам’яті Володимира Подкопаєва «Національний мовно-культурний простір України в контексті глобалізацій них та євро інтеграційних процесів». Ініціатором розробки такого закону є Міністерство культури і туризму, ідеологом – музикант і радник міністра культури Кирило Стеценко. Презентував законопроект Український центр культурних досліджень (УКЦД).
Директор УКЦД Олександр Гриценко зазначив, що в Україні давно існує потреба створити законодавчий акт, який би реалізував системний підхід до створення режиму протекціонізму для національного культурного продукту (НКП). «В сучасному глобалізованому світі культуру нечисельної та небагатої країни потрібно підтримувати, а інакше вона опиниться в гетто», – сказав Олександр Гриценко. На його думку, ключову роль сьогодні відіграє сучасна культурна індустрія.
У пояснювальній записці до проекту системний підхід до створення режиму протекціонізму НКП передбачає:
- чітку, прозору, диференційовану систему визначення, який культурний продукт слід вважати національним і, відповідно, врахувати у квотах, що діють для ЗМІ та кінопрокату, а який є національним за більш високими критеріями і заслуговує на потужнішу державну підтримку;
- дієві податкові стимули для виробництва (промотера, розповсюджувача) НКП;
- створення гнучкої, диференційованої, прозорої й ефективної системи державної підтримки національних культурно-мистецьких проектів – на стадіях створення українських мистецьких творів, виробництва культурного продукту, його поширення та споживання.
Проект закону передбачає запровадження сертифікації НКП (національних фільмів, видань, музичних творів, теле- і радіопрограм, ЗМІ, постановок, концертних, циркових і шоу-програм, прикладних комп’ютерних програм і баз даних). Чи є той чи інший продукт національним – визначатиме спеціальний орган, найімовірніше державний. НКП матиме державну підтримку.
Стаття 7 законопроекту передбачає, що держава підтримуватиме створення національних творів шляхом бюджетного фінансування всеукраїнських творчих спілок; надання державних стипендій і грантів на здійснення мистецьких проектів, створення національних творів; закупівлі національних творів за рахунок коштів за рахунок коштів державного бюджету для поповнення музейних фондів, репертуару театрів, музичних колективів тощо. Розробники проекту скористалися досвідом Канади та інших країн, у яких так само підтримують свій національний продукт. Приміром, Канада стимулювала збільшення кількості канадських музичних виконавців, авторів текстів, композиторів, запровадивши «Правила визначення «Канадського змісту».
В обговоренні законопроекту взяли участь видавець Юрій Марченко (видавництво «КІС»), художник, редактор журналу «Українське мистецтво» Віктор Хоменко, головний редактор журналу «Український тиждень» Юрій Макаров, а також міністр культури та туризму Василь Вовкун, його радник Кирило Стеценко та інші.
Василь Вовкун не погодився з видавцями, зазначивши, що конкретно в цьому проекті, може, і є вади, але такий закон необхідний. «Треба мислити державницькими категоріями, а не хуторянськими. Я сподіваюся, що протягом моєї каденції цей закон буде прийнятий, зараз йде його активне лобіювання», – сказав Василь Вовкун.
Міністра культури та туризму підтримав і його радник Кирило Стеценко. Він детальніше зупинився на цілях та завданнях проекту та очікуваних наслідках запровадження закону. «Слід очікувати, що запровадження цього закону найближчим часом призведе до прискорення розвитку національних культурних індустрій – книговидання, музичної індустрії, кіновиробництва, галерейної справи тощо, до значного збільшення частки національного продукту в радіо та телеефірі, а значить – і до істотного поліпшення доступу наших громадян до української культури, особливо її сучасного, популярного компоненту», – зазначив Кирило Стеценко.
Законопроект «Про національний культурний продукт» (текст дивіться тут) тільки почав свій шлях. Після громадських обговорень він має пройти ще узгодження із зацікавленими міністерствами і відомствами. І тільки після погодження в уряді його буде зареєстровано в парламенті і винесено на перше читання.