Син Діма застрахував кота Бориса на мільйон рублів… Я так гарно виглядаю, тому що всі: кішки, діти, дружина мене люблять… Інтерв’ю
Син Діма застрахував кота Бориса на мільйон рублів… Я так гарно виглядаю, тому що всі: кішки, діти, дружина мене люблять…
Легендарний дресирувальник Юрій Куклачов 6 років не виступав на київській сцені. Та минулих вихідних він привіз з Москви «Кішчин дім»… Пан Юрій відповів на запитання УНІАН.
Чому ви вибрали саме кішок, а не тигрів чи папуг?
А як вам прийшла в голову ідея створення цілого Театру Кішок?
Двадцять років працював у цирку: створював атракціони, програми. Став зіркою цирку. А мене взяли й звільнили. Двадцять років тому. Я так хвилювався, не знав, куди податися...
А звільнили мене тому, що я був самостійним. А я ж – артист, мені потрібна сцена. Якось зайшов у Театр естради, запитав, чи можна попрацювати. «Можна» – відповіли. І так я в них в оренду знімаю зал. Усе літо працюю. У мене – аншлаги.
Я аж потім зрозумів, який я ідіот, що працював на цих – вони мені платили 150 рублів на місяць. А тут я, раптом, почав у 100 разів більше одержувати за спектакль. Гонорар інший, я сам – автор і не годую цих 3000 нероб.
Скільки спочатку в Театрі Кішок було тварин, а скільки зараз?
З цирку ми прийшли – у нас було 25 кішок. Театр потрібно було збільшувати, я його розширив до 50-ти кішок. З`їздили до Британії – 15 кішок набрали. Потім Діма (син Юрія Куклачова – Авт.) захотів свій спектакль. Почали йому цих кішок готувати. Так до 120 кішок дійшло.
Коли ви їздите в турне, ви купуєте кішок в різних країнах? Чи берете бездомних на навчання?
Ні, ми цього не робимо зараз. Небезпечно: можна якусь заразу принести. Раніше не було зарази таких, як сьогодні з`явилися. Раніше можна було на вулиці взяти кошенятко й принести додому. А сьогодні береш, а воно може бути лишайне чи хворе.
Ваша дружина Олена раніше займалася в балетних студіях. Чому вона вирішила стати артисткою вашого театру?
Вона спочатку вирішила стати дружиною Куклачова. Кинула студію, кинула все, і пішла зі мною. Вона вийшла не за Куклачьова, а за хлопчика-студента, якого полюбила. Ми разом з нею створювали Куклачова. Дітей наробили, аж троє.
Тварини можуть передбачати катаклізми. З вашими вихованцями траплялося щось схоже?
Так, у Японії був страшний землетрус. У цей час у Кобі буди зйомки фільму, у готелі. І раптом моя кішка стала сходити з розуму: розкричалася, кидалася на мене. Японці очманіли. Стрілка – найдобріша кішка – вибігла з дверей, коли хтось зайшов. Ми за нею. Японці теж вибігли: «Дивися, що трапилося? Кішка збісилася». Пів готелю вибігло на вулицю дивитися на нас. Крики, виски, всі біжать... І у цей момент, раптом, усе падаємо. Почало все трясти, стояти неможливо. І готель завалився.
А потім ми приїхали на острів Кюсю. І там виверження вулкану. За добу ми кішок нагодували і, раптом, їх всіх вирвало. Я вже пішов лаятися: «Ви нам м`ясо погане дали. Що це таке? Кішок вирвало!». І ми вранці виїхали з цього міста. А о другій годині дня почалося виверження вулкану. І я зрозумів, чому кішки не їли. Вони за добу виверження вулкану відчули це, і перестали їсти.
А чорні коти, яких раніше японські моряки брали в море, передбачали ураган, бурю, шторм. За декілька годин кіт починав битися в клітці.
Цього року ви відзначили своє 60-річчя, але таким зарядом енергії не кожен і в 25 може похвастатися. Це завдяки особливій котячій аурі?
Я вже сказав, що ми живемо в любові. Кішки мене люблять, діти мене люблять, дружина мене любить, мати мене любила. А тих, хто від заздрості ненавидить – їх мало.
Востаннє ви виступали в Києві 6 років тому. З чим пов`язана ваша тривала відсутність?
Тут працював мій син Діма, тому мені не було що робити. Та й не до цього було Не до цього було. Ми в цей час працювали в Америці, підкоряли Бродвей.
Сьогодні ви виступаєте в Києві, завтра – в Одесі. А потім у вас європейське турне. Там ви теж покажете «Кішчин Дім» чи інше шоу?
А під час кризи гонорари в Європі в порівнянні з Росією і Україною дуже змінилися?
Ні, та й в нас були невеликі гонорари, такі й залишилися. Відповідно й квитки недорогі. Людина будь-якої категорії: бідний чи багатий може дозволити собі завітати на наше шоу.
Коли ви плануєте наступний виступ у Києві?
Усе залежить від Києва. Будуть глядачі ходити – значить, прийдемо. А якщо не будуть, не прийдемо.
Яку пораду ви можете дати любителям кішок про їх виховання?
Хай прочитають мої книги «Уроки доброти» – там усе сказано.
Ви збиралися випускати книгу «Як уберегти себе від пияцтва»…
Так, звідки ви дізналися? Я ось вирішив зараз таку книгу писати. Це буде цілий урок. Діти вони народ такий тямущий. Вони можуть зрозуміти. Потрібно закласти їм у підсвідомість, що це страшний бич. І я думаю, що це допоможе.
Чому саме така книга?
Сьогодні страшний бич – це пияцтво. Ось у нас в Росії жест хороший зробили – зняли рекламу пива. А у вас, дивлюся, ще йде. А це страшна справа. Це такий удар по дітях. Ви не уявляєте. У вас буде втрачене покоління. Потім, коли ви спохватитеся на Україні, що цього не потрібно робити, що потрібно рятувати дітей, то ціле покоління вже буде знищено. Усе починається з пивця. Дитина дуже швидко потрапляє в залежність.
На коли запланований вихід книги?
Як ви відноситеся до анекдотів про вас?
Нормально. Я навіть знаю кілька...
– Ви чули: Куклачов впав з 15-го поверху?
– Де?
– У Парижі – на гастролях.
– І що?
– Як що? Лапку забив.
Або ось, я приїхав до Одеси, одесити придумали:
– Ви чули: у Театрі Кішок кіт Бориска проник на жіночу територію.
– Ну і що? Як що? Тепер на комірах театру висить оголошення: «Продаються котенята. Дешево. Відро – 50 рублів».
Ви застрахували кота Бориса на мільйон рублів?
Так, це Діма його застрахував.
Розмовляла Тетяна Поляковська