Джазмен Вадим Ейленкріґ обрав трубу, бо злякався саксофона

Те, що ми сьогодні зіграємо, прозвучить один раз, тобто наші імпровізації й соло не будуть гіршими чи кращими, ніж на інших концертах, вони будуть іншими, бо емоцію ніколи не можна повторити, - говорить перед виступом джазовий трубач, 38-річний Вадим Ейленкріґ.

У столичному концерт-холлі "Фрідом" російський музикант вперше дав сольний концерт в Україні. Квитки коштували від 150 до 500 грн.

- У Києві я не вперше. Грав тут у біґ-бенді Ігоря Бутмана разом зі співачкою Ларисою Доліною, - згадує Ейленкріґ.

- На жаль, нічого не знаю про український джаз, не встиг підготуватися до цього питання, хоча й хотів. Проте знаю що до Києва з Мінська переїхав Валерій Щериця - людина-епоха, колись перша труба оркестру Михайла Фінберґа, дуже хотів би з ним зустрітися.

Ейленкріґ відомий також своє співпрацею з оркестром Олега Лундстрема, співаками Сергієм Мазаєвим, Дмитром Маліковим, гуртами "Любе", "Уматурман".

Свій перший сольний альбом "Тінь твоєї посмішки" він минулого року записав у США разом із зірками світового джазу.

- Одного разу в Нью- Йорку був фестиваль "Класика плюс джаз". Виступав оркестр "Віртуози Москви" Юрія Башмета, й у мене було дуже відповідальне соло разом з ними. Через якийсь час на електронну пошту я отримав листа в декілька слів від Ренді Брекера - американського трубача на якого я "молився" студентом. Він мене похвалив. Погодився безкоштовно взяти участь у записі мого дебютного диску.

Сіма Ейленкріґ, батько Вадима, відомий радянський саксофоніст працював директором Йосипа Кобзона й Людмили Гурченко.

- Родина дуже хотіла, щоб я також грав на саксофоні. В музшколі я вчився на фортепіано, треба було обрати другий інструмент. Я злякався, що на саксофоні надто багато кнопок, і вирішив вибрати що-небудь простіше. А в труби всього три клапани, мені здавалося, що я швиденько на ній навчуся грати, і від мене всі відчепляться. Виявилось, все набагато складніше, ніж я думав, дуже важко фізично грати на трубі. Але свій інструмент я вже полюбив. Труба для експериментів — те, що треба. А от своїм дітям радитиму інший інструмент. Але музикою займатися обов`язково. Це ще один зі шляхів стати щасливим.

Перед виступом Вадим роздає автографи, він вдягнений у джинси, на ногах - кеди, футболка не приховує м`язистого тіла культуриста.

- Костюм вдягну на сцену - спекотно, - посміхається .

- Я з 15 років - прихильник здорового способу життя. Не п`ю, не палю, три рази на тиждень відвідую спортзал. Не хочу, аби мої близькі хвилювалися за моє самопочуття. У школі жодного разу не міг підтягнутися на турніку, добре, що з хуліганами поталанило не перетинатися. Спорт дуже дисциплінує, а у творчої людини без сили волі нічого доброго не вийде, якою б талановитою вона не була.

На концерті разом з барабанщиком, клавішником, басистом й саксофоністом трубач виконував класичні твори російського й світового джазу - від композицій ансамблю «Аллегро» до Луї Армстронґа.

- Вадим Ейленкріґ ніяка не зірка, - висловлюється музичний критик 52-річний Олексій Кохан, - Він просто дуже гарний освічений, грамотний, добротний музикант. Відомий передусім як трубач другої лінії в оркестрі знаменитого саксофоніста Ігоря Бутмана. Недарма ж Бутман допомагав йому із записом диску. Вадим уважний до звуку до фразеровки музичної, відає перевагу середнім і повільним темпам над швидкими. Я особисто знаю Хірама Буллока, Вілла Лі, Кріса Паркера, Ренді Бекера які записувалися з цим російським трубачем. Це такі хлопці, які не ставляться до музики як до роботи. Не будуть грати, якщо вона їм не сподобається, ні за які гроші.

Іван Столярчук