Заступник голови ВР - про своє враження
У заступника голови Верховної Ради України Миколи ТОМЕНКА «складається враження, що влада досі боїться Тараса Шевченка».
Як повідомили УНІАН у прес-службі М.ТОМЕНКА, про це він сказав сьогодні в ефірі «5 каналу».
За словами М.ТОМЕНКА, «аби ми були народом, який себе поважає та мали державу, якою можна було б гордитися, то саме 9 березня у нас було б національне свято». «8 березня провели б суспільно-політичні заходи на захист прав жінки та недопущення владного сексизму, а свято національного духу та національної ідеї мали б проводити сьогодні – 9 березня, в день народження Тараса Шевченка», - наголосив він.
М.ТОМЕНКО відзначив, що життя Тараса Шевченка і героїчне, і трагічне водночас. Він нагадав, що із 47 років життя 24 поет провів у кріпацтві, 10 – у засланні і лише 13 років – вільного життя і творчості. «Ця трагедія і героїзм підкреслені і датами життя, і смерті поета: 9 березня з’явився на світ, а 10 березня – пішов з життя», - зазначив М.ТОМЕНКО.
Віце-спікер також нагадав, що саме 2011 рік – рік 150-річчя з дня смерті та перепоховання Кобзаря. Натомість, за його словами, ще не відбулося жодного засідання урядового оргкомітету та відсутня система чи логіка діяльності влади щодо ювілейних заходів у цьому році.
Відповідаючи на запитання стосовно того, що варто було б зробити, М.ТОМЕНКО зауважив, що «точно не треба будувати пам’ятники». «Це робили і за радянської влади», - додав він.
Натомість, за його словами, треба пропагувати творчість, світогляд, ідею Тараса Шевченка. «Варто показати Шевченка художника, донести його твори, які фантастично мелодійні, мовою музики та врешті зробити сучасне кіно, бо живемо в ХХІ столітті», - наголосив М.ТОМЕНКО.
За словами заступника голови парламенту, складається враження, що багато представників нинішньої владної еліти свої знання творчості Тараса Шевченка починають і завершують «Заповітом», який обов’язково вивчався у радянській школі, «натомість, головні твори, які є його своєрідними політичними та національними заповітами, вони як не знали, так і не знають». «Це незнання, очевидно, перейшло у спадок від Російської імперії, потім Радянського Союзу, оскільки цих справжніх творів поета як боялася влада, так і продовжує боятися», - сказав М.ТОМЕНКО.