Літературний драйв імені Йогансена

Точніше сказати, відбулася суміш літературних читань, наукового круглого столу, більярдних змагань, музичного концерту і кінопоказу. Усе це за два дні: 14 і 15 жовтня.

У перший день молоді літературознавці з різних міст у Педагогічному університеті імені Сковороди обговорювали творчість Майка Йогансена і його сучасників у контексті нинішньої науки. Хоча, наприклад, Тетяна Трофименко покритикувала сучасну українську літературу з точки зору тих вимог до письменства, які колись висував Йогансен. А Ярина Цимбал розповіла про вірші, які йому колись наснилися. Пізніше відбулася презентація книжок серії “Розстріляне відродження” видавництва “Смолоскип”, яке виступило одним із співорганізаторів фестивалю.

На другий день відбулась екскурсія пам`ятними літературними місцями Харкова. А їх у першій столиці УРСР чимало – і символічна могила Хвильового, і будинок “Слово”, в якому у 20-30-ті роки була просто шалена концентрація письменників, і кафе, де випивав Едуард Лимонов, і колишня “кав`ярня Пока”, в якій художник Анатоль Петрицький увічнив поета Михайля Семенка, і, звичайно, Літературний музей з цікавезною колекцією, і колишній Клуб імені Блакитного, де Йогансен обіграв і більярд досі практично непереможного Маяковського...

До речі, про більярд. На честь цього історичного двобою в рамках “Йогансен-фесту” відбувся чемпіонат літераторів та їхніх друзів зі слему. Чесно кажучи, гру було важко назвати віртуозною. Дехто вчився правил просто на місці, що, втім, додавало драйву і кумедності. У фіналі поета Павла Коробчука переміг перекладач із Києва Микола Климчук.

Після презентації фотовиставки “ЙогансенQuest” Анни Корбут, Даринки Квітки, Якова Пекарського та Євгенії Притули в кінотеатрі “Боммер” (той самий єдиний у Харкові кінотеатр з порівняно арт-хаузним репертуаром, що його вже кілька разів намагалися в той чи інший спосіб закрити або виселити) розпочалися поетичні читання. В них узяли участь молоді й зовсім молоді поети – від Ростислава Мельникова, Ірини Шувалової та Дмитра Лазуткіна до Василя Карп`юка, Катерини Каруник та Іри Батащук – з Києва, Харкова, Івано-Франківська, Донецька та інших міст. А Павло Коробчук презентував свою книжку “Динозавр”. Також виступили рок-гурти “Телері”, “Оркестр БобоВата”, “UA”, “ISAY”.

Веселим заходом виявився слем-турнір, але не звичайний, а такий, що на ньому учасники змагалися, хто краще прочитає вірші Майка Йогансена. У фінал вийшли від молодшого покоління прихильників творчості Йогансена – Дмитро Лазуткін та від старшого – Олександр Приймак. Журі довго не могло визначитися з лідером, але в результаті додаткового кола і за допомогою залу все ж вирішило, що переміг досвід, а саме Олександр Приймак зі доволі традиційною ефектною і театралізованою манерою виконання.

Закінчився “Йогансен-фест” “кінопоказом” – переглядом кращих робіт конкурсу відеопоезії “CYKLOP” і двох видатних авангардних кінострічок двадцятих років, знятих в Україні – “Звенигори” Олександра Довженка (серед авторів сценарію – і Йогансен) та “Людини з кіноапаратом” Дзиґи Вертова.

Уже традиційно для харківських фестивалів “Йогансен-фест” відзначився насиченістю подій, драйвом, невимушеністю, досить невеликою аудиторією та вражаючою малобюджетністю. Фактично, все це – ініціатива трьох молодих авторів: Ігоря Зарудка, Олени Рибки та Юрка Сулими. За підтримки Ростислава Мельникова, Педагогічного університету імені Сковороди, “Смолоскипа”, “Бомера”, Польського інституту, Фундації регіональних ініціатив вони зробили цікаву подію. А за сприятливих обставин з неї могла б вийти масштабніша літературно-мистецька ініціатива, що-небудь на зразок східного аналогу “Меридіану Черновіц” або “Київських лаврів”, але вже зовсім з іншим колоритом, з іншим історично-літературним контекстом.

Олег Коцарев