У київській галереї відкрилася виставка одного з найбільш епатажних і дорогих художників України Іллі Чічкана. Представлено його новий проект «Kingdom», створений під час подорожі до Таїланду...
У київській галереї відкрилася виставка одного з найбільш епатажних і дорогих художників України Іллі Чічкана. Представлено його новий проект «Kingdom», створений під час подорожі до Таїланду
Те, що Іллю Чічкана часом називають «найкращим художником України» викликає «гомеричний регіт». Щоправда, для того, щоб множити нові різновиди живописних мавп і виставляти їх на найбільш престижних арт-майданчиках України та Європи справді потрібен неабиякий хист…Образно кажучи, художник мавпує (при чому в прямому сенсі) сам себе, свою ж творчість; і, скоріше за все, процес приматизації буде тривати вічно.
Насправді «топовий» сучасний митець повинен мати лише три якості: талант, майстерність, і «концепт». Варто народити в своїй уяві незрівнянну ідею чи образ і потім спромогтися втілити це на полотні – проста і непід’ємна для багатьох задача. Тому сучасне мистецтво дозволяє «виїжджати» лише на третьому пункті. Але і з ним у художників великі проблеми. Приміром, для того, щоб створити своїх власних приматів чи майстерно писати всіляких генералів, японок та багатьох інших «гомо сапієнс» з мавпячими мордами великої уяви не треба, та і не зрозуміло, у чому тут епатаж.
Проект «Королівство» привабило глядача «казковим простором, наповненим символами і алегоріями». Далебі, аж розчулює обіцянка Чічкана «побувати в гостях у казки». У результаті бачимо декілька великих картин, де превалює похмура кольорова гама і де стовбичать королі-мавпи в оточенні лотосів, черепів, сов, жабенят і квіток, що нагадують людські мізки – ось такі алегорії. У якусь мить навіть здається, що це не масляний живопис, а чудна дитяча інсталяція з воску та пластиліну.
І, напевно, навіть стиль «кіч» є більш сприйнятливим продуктом, бо в ньому присутня здорова іронія.
- Мій стиль називається шизо-арт», – ділиться з УНІАН Чічкан. – «І це – моє королівство. У картинах присутні масонські символи. А скатертина під скульптурою свині-єдинорога є жовто-блакитною, тому що я створив свою паралельну Україну. (На підтвердження художник киває на специфічний жовто-блакитний значок на своєму одязі).
Також Чічкан продовжив тему створення витворів мистецтва на шкурах тварин. Цього разу бачимо картини-шкури з рогатими лісовими німфами, які живуть у свиті королів-мавп. А єдина скульптурка експозиції – та сама чорна свиня-єдинорог, про яку казав автор.
Творіння Чічкана побували на багатьох престижних закордонних фестивалях (наприклад, Венеціанському бієнале). У 2008-му році робота художника була продана на аукціоні Phillips de Pury за рекордну (як для тогочасного українського арт-ринку) суму – 70 тис. доларів.
Що ж, якщо фігура цього митця вже давно займає лідируючі позиції в українському сучасному мистецтві, то скоро навіть може стати… його уособленням. Мавпяча фізіономія, яка сміється з усіх (а особливо з кураторів і критиків, які її ретельно її аналізують і видають щось на кшталт «мистецьких рефлексій через соліпсичне сприйняття дійсності») - чим не образ нашого сучасного арту?
Проте, якщо «всеїдна» публіка споживає і таку продукцію, навіщо намагатися вигадувати щось нове й впадати у творчі муки? Можна спокійно паразитувати на, м’яко кажучи, неідеальному смакові «поціновувачів» такого мистецтва…
Виставка триватиме до 20-го травня.
Анастасія Безпальча