Письменнику було 72 роки
Юрій Степанович Завгородній народився 14 липня 1940 року на Дніпропетровщині, але дитячі та шкільні роки минули в Росії. 1962 року закінчив Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут, але не склалося працювати в Україні, довелося виїхати за її межі більш як на двадцять років – будував електростанції в Латвії та Республіці Комі. В Латвії захопився перекладами з латвійських поетів, які час від часу з’являлися в Україні друком у часописах або в поетичних альманахах. Останнім часом у кожній поетичній книжці переклади представлено окремим розділом “З латвійського берега”.
До Києва повернувся на ліквідацію наслідків чорнобильської катастрофи, постійно поповнюючи поетичну книжку “Зона поміж часом”.
Перші вірші друкувалися ще в студентські роки, потім були тільки випадкові публікації, найчастіше у Латвії в перекладах на латвійську чи російську мови, а перша книжка поезій вийшла друком лише після повернення в Україну. Книжці передували численні публікації добірок у різних газетах та журналах. 1993 року став лауреатом премії імені Володимира Сосюри.
Основні збірки поезій та поетичних перекладів з латвійської, що вийшли у видавництві “Український письменник”:
“Тече між пальцями пісок” (1993), “Поміж вчора і завтра” (1994), “Насіння в снігу” (переклад поезій латвійського поета Кнута Скуєнієкса) (1994), “На часі проща” (1995), “Прочинене в часі вічко” (1996). Останньою прижиттєво виданою книгою Юрія Завгороднього стала детективна повість “Дим-димок”.