Українське видання розходилося по всьому Радянському Союзі
Він був енциклопедією для радянських дітей, методичкою для їхніх учителів і довідником для батьків. Цілий місяць на свіжий номер "Барвінку" терпляче чекали майже два мільйони школярів з усього колишнього Радянського Союзу. Більше половини накладу українського видання розходилося у Росії та Казахстані. Його передплачували навіть в Ізраїлі. Вчора "Барвінок" відзначив ювілей – йому вісімдесят.
Василь Воронович, головний редактор журналу "Барвінок" зазанчає:
– Ми дуже активно насичували журнал, і я дуже добре запам’ятав, тоді було дуже актуальним народознавство в школі, а абсолютно не було підручників і посібників. І ми десь півроку друкували по цій темі, і я пам’ятаю схвалення вчителів, бо вони мали хоч якийсь матеріал.
Василь Воронович – майже двадцять років головний редактор "Барвінку". Пригадує:
– На початку своєї роботи номер здавали за три місяці до виходу. Стільки часу його друкували. Нині все по-іншому. Техніка дає змогу зробити все значно швидше, та в щомісячного видання справляється втричі менший колектив. Лише наклади вже не ті. Літературно-художній журнал на одній розкладці зі ста п’ятдесятьма комерційними дитячими виданнями. Втім, після виходу кожного номера до редакції надходять сотні листів.
Світлана Прудник, редактор відділу літератури журналу "Барвінок":
– Після виходу чергового номеру в нас такі урожайні дні на листи, і ми їм дуже радіємо. 2008 рік президент "Барвінок" оголосив роком бабусі і ми вперше проводимо перепис бабусь.
Школярі надсилають "Барвінку" малюнки, письменники – рукописи. Протягом вісімдесяти років часопис публікує першодруки. Саме на сторінках цього видання вперше з’явився Незнайко Носова.
І навіть у ювілей у редакції кипить робота. Сьогодні здали чергове число "Барвінку". Про свято тут нагадують лише квіти на столі у головного редактора та стіна з вишиваними рушниками від вдячних читачів.