Вони стали першим у історії космічним сміттям.
У 1961 році, у розпал холодної війни, США реалізували один із найбожевільніших і найнезвичайніших проєктів в історії: відправили в космос 480 мільйонів мідних голок. Мета полягала в тому, щоб забезпечити надійність дальнього військового зв’язку та захистити його від супротивника – Радянського Союзу.
Однак, як пише motorpasion.com, проєкт застарів майже відразу після реалізації, а мільйони голок перетворилися на перше в історії рукотворне космічне сміття.
Експеримент, проведений Лабораторією Лінкольна при Массачусетському технологічному інституті (MIT), отримав назву "Проєкт "Вест-Форд"" (Project West Ford). Його метою було створення найбільшої в історії радіоантени для забезпечення далекого зв’язку, особливо на випадок нападу. Згідно з теорією розробників, якби навколо Землі з’явився "постійний радіовідбивач у вигляді орбітального кільця з мідних дротиків", це гарантувало б безперебійний далекий зв’язок для Сполучених Штатів.
У результаті Міністерство оборони США ухвалило рішення вивести на орбіту "кільце" з 480 мільйонів мідних антен, щоб забезпечити безперервний глобальний радіозв’язок – по суті, створити штучну іоносферу навколо Землі.
Довжина кожної мідної дротинки становила приблизно 1,8 см – це половина довжини хвилі сигналу частотою 8 ГГц, що передається з Землі. За допомогою ракет, запущених із Каліфорнії, їх вивели на середню навколоземну орбіту (на висоту від 3500 до 3800 км) з нахилом 87° і 96°.
Протягом двох місяців голки розподілилися по всій орбіті. Утворилася хмара товщиною 30 км і шириною 15 км, яка оберталася навколо Землі на висоті 3700 км.
Однак, хоча цей "екран" для зв’язку успішно забезпечував передачу сигналів між Каліфорнією та лабораторією Лінкольна – і з технічної точки зору проєкт було визнано успішним, – низка проблем зрештою призвела до його провалу.
Перша складність виникла, коли голки почали входити в атмосферу: якість передачі сигналу погіршилася, оскільки нафталіновий гель, який мав випаруватися, не зник, через що голки злиплися в грудки. Крім того, система практично відразу застаріла після запуску Telstar 1 – першого сучасного активного супутника зв’язку.
При цьому голки, які не змогли належним чином розподілитися в просторі, донині залишаються на навколоземній орбіті, утворюючи скупчення космічного сміття. Станом на березень 2020 року на орбіті залишається 36 таких скупчень.
Раніше УНІАН розповідав, як у космос у рамках експерименту відправили тисячі бджіл. Те, що вони побудували в умовах гравітації, здивувало вчених.