Протягом століття дослідники використовували собак для пересування льодовим континентом.
Собаки відіграли ключову роль у дослідженні Антарктиди, і згодом використовувалися на континенті майже століття. Але в 1994 році останні собаки покинули континент, і з того часу Антарктида позбавлена відбитків їх лап, пише IFL Science.
У 1899 році норвезький дослідник Карстен Борхгревінк взяв із собою 70 собак, щоб провести зиму на материковій частині Антарктиди. Це був перший випадок, коли люди "перезимували" в лютому холоді, і перший випадок доставки собак на континент.
Собаки відігравали велику роль під час "героїчній ері" дослідження Антарктики. У 1911 році експедиція Роберта Фалкона Скотта, а також Австралійська антарктична експедиція Дугласа Моусона взяли їздових собак, щоб вони тягнули санки під час своїх подорожей до географічного Південного полюса. Хоча Скотт на останньому етапі подорожі відмовився від допомоги собак після інциденту, коли кілька з них впали в тріщину.
Як відомо з щоденників перших дослідників Антарктиди, окрім того, що собаки тягнули сани, вони також служили джерелом їжі. Під час картографування східної частини материка експедицію Дугласа Моусона, офіцера британської армії Белгрейва Нінніса та чемпіона Швейцарії з лижного спорту Ксав'є Мерца спіткала невдача. Тоді Нінніс впав у тріщину глибиною щонайменше 50 метрів та загинув. Разом з ним група втратила більшу частину припасів та хаскі. Через відсутність припасів двом дослідникам, що залишилися, довелося подолати 30-денну подорож назад до бази та із запасом їжі лише на 10 днів. Але їх транспорт, за екстремальних обставин, також міг бути їжею.
Експедиція завершилася трагічно – до бази дістався лише Моусон, втративши і другого товариша, і собак.
Протягом решти 20-го століття їздові собаки залишалися в Антарктиді. Їх використовували в експедиціях та наукових дослідженнях на континенті з 1940-х років. Вони тягнули сани та морально підтримували вчених та дослідників під час тривалих подорожей.
Але в 1994 році, після десятиліть дослідження Антарктиди, собак звільнили від усіх їхніх обов'язків через міжнародну заборону.
"Собак не можна випускати на сушу або шельфові льодовики, а собак, які зараз перебувають у цих районах, потрібно видалити до 1 квітня 1994 року", – йдеться в Договорі про Антарктику .
На той момент немісцеві види вже були заборонені для ввезення на континент. Заборона діяла з 1964 року, але собаки були виключенням через їх використання в упряжках. Поступово механічні методи транспортування витіснили роботу собак, і вони більше не вважалися необхідними для підтримки наукової роботи.
"Ми розглядаємо роль собак у підтримці морального духу та розвитку дресирування. Але якби мене запитали, чи є собаки необхідними для підтримки нашої науки, я б мусив сказати "ні", – сказав перед забороною 1994 року на той час директор Британської антарктичної служби Девід Дрюрі журналу New Scientist.
Частково причиною заборони був потенційний ризик захворювання тюленів, оскільки чума собак передається морським ссавцям.
"Вірус чуми собак може викликати захворювання у собак, койотів, вовків та тюленів. Це поширений вірус у собак, і більшість собак вакциновані від цього вірусу. Тюлені можуть бути інфіковані вірусом чуми собак, і в минулому це призводило до смертності тюленів", – пояснили в Національному управлінні океанічних і атмосферних досліджень (NOAA).
Окрім цього, існували побоювання, що собаки можуть нападати на місцеву дику природу або турбувати її. Але головна причина полягає у тому, що собаки більше не вважалися необхідними для наукової роботи.
"Також вважалося непослідовним, що Протокол передбачає суворий контроль за ввезенням немісцевих видів, але водночас дозволяє розведення та використання хаскі в Антарктиді", – пояснює Британська антарктична служба.
Останні собаки, що залишилися в Антарктиді, покинули її в лютому 1994 року і відтоді не поверталися.
Нагадаємо, що влітку минулого року Британська антарктична служба оголосила про знайдене тіло вченого Денніса Белла, який трагічно загинув у 1959 році. Він зірвався в ущелину під час геологічної експедиції. Бел та його колеги пересувалися ще на собачих упряжках. Через складність ландшафту усі ці роки тіло вченого залишалося у льдах, але у 2025 році льодовик відступив і дозволив його витягти.