Іранський підводний флот, який складався лише з трьох субмарин класу "Кіло", опинився під серйозним тиском після ударів США та Ізраїлю.
Підводний флот Ірану, який довгий час вважався важливою складовою його військово-морської сили, зазнав серйозних втрат під час операції "Епічна лють". За оцінками американських військових експертів, підводні човни класу "Кіло", відомі під прізвиськом "Чорна діра" через свою малопомітність, фактично втратили боєздатність після ударів США та Ізраїлю, пише 19FortyFive.
Експерт з питань оборони доктор Брент М. Іствуд проаналізував ситуацію з підводними силами ВМС Ісламської Республіки Іран. За його словами, під час другого тижня операції США та Ізраїль змогли встановити повне панування в повітрі, що дозволило завдати ударів по іранській військово-морській інфраструктурі.
Голова Об'єднаного комітету начальників штабів США генерал Ден Кейн повідомив, що станом на 10 березня 2026 року щонайменше один іранський підводний човен був уражений біля причалу в місті Бандар-Аббас. Ймовірно, йдеться про човен IRIS "Тарек", який перебував у доку на момент початку операції.
За даними аналітиків і супутникових знімків, усі три підводні човни класу "Кіло", що перебувають на озброєнні Ірану, на початку конфлікту проходили ремонт або модернізацію. У результаті американські та ізраїльські сили фактично застали їх у портах.
Експерти зазначають, що через знищення частини інфраструктури та тривалу модернізацію підводні човни не змогли взяти участь у бойових діях. Найбільша підводна загроза Ірану перетворилася на фактично нерухому ціль.
Іран придбав три підводні човни класу "Кіло" у Росії в 1990-х роках. Це дизельно-електричні субмарини, створені радянським конструкторським бюро "Рубін" ще у 1970-х роках і введені до складу радянського флоту на початку 1980-х.
До іранського флоту входять:
Попри свій вік, ці підводні човни отримали репутацію тихих і малопомітних, через що їх і називають "чорними дірами".
Підводні човни класу "Кіло" мають довжину близько 73 метрів і можуть нести до 18 важких торпед або морські міни. Іран розраховував використовувати їх для контролю Перської затоки та Ормузької протоки – одного з найважливіших морських шляхів світу.
Однак наявність лише трьох таких субмарин значно обмежує можливості флоту для постійного патрулювання та ведення повноцінної підводної війни.
Серйозною проблемою для Ірану стали міжнародні санкції, які ускладнили ремонт і модернізацію човнів. Через брак комплектуючих та технологій іранські інженери не змогли повноцінно оновити підводний флот.
У результаті під час війни підводні човни фактично залишилися в портах і не змогли суттєво вплинути на хід бойових дій.
Аналітики не виключають нових атак по іранських підводних силах. Навіть якщо два човни залишаться технічно справними, вони навряд чи зможуть ефективно діяти в умовах морського та повітряного домінування США.