Раніше моряки вітрильних суден уникали вживання свіжовиловленої риби.
У книгах про великі географічні відкриття часто можна прочитати, що, наприклад, моряки Фернана Магеллана під час свого першого навколосвітнього плавання у відкритому океані нерідко голодували або їли власні черевики. Логічним вирішенням проблеми може здатися споживання риби з океану, однак не все так просто.
Як пише Ma tudtam meg на порталі Liked.hu, моряки вітрильних суден раніше уникали вживання свіжовиловленої риби. На це є одразу кілька причин.
По-перше, іспанські та португальські моряки вирушали в абсолютно невідомі води, де раніше не бував жоден європеєць. У наш час біологи розрізняють понад 40 тисяч видів океанічної риби, але моряки минулого не мали ані найменшого уявлення про те, які риби там мешкають.
Для моряків навіть зараз найстрашнішим кошмаром залишається сигуатера – важке смертельне захворювання, спричинене отрутою під назвою сигуатоксин, яка міститься в тропічних рибах. У наш час вже відома більша частина видів риб, які є найпоширенішими носіями цієї отрути.
Сотні років тому жоден капітан не наважувався ризикувати життям своєї команди. Тому вживання океанічної риби було заборонено.
У "Ma tudtam meg" зазначено, що деякі іспанські моряки накладали на виловлену рибу срібний хрест – вважаючи, що так вона нібито стає "їстівною". Токсичність риби перевіряли також тим, що кидали її шматочки чайкам або залишали мухам на палубі, але, очевидно, чайк чи мух посеред океану знайти не вдасться.
Крім того, моряки з давніх часів знали, що надмірне вживання риби може призвести до нездужання. Вчені з’ясували, що це відбувалося через передозування мікроелементів (наприклад, фосфору) та вітаміну А.
Іншою проблемою було те, що моряки часто навіть не могли приготувати рибу. Смажити її не можна – немає ні дров, ні печі, а обробка та приготування морської риби вимагали б великої кількості цінної прісної води на кораблі.
У "Ma tudtam meg" додали, що вживання в їжу незвичних страв, наприклад екзотичної риби, може легко призвести до розладу шлунка. Навіть якщо сама риба повністю їстівна. А такого жодному капітану судна не потрібно серед своєї команди.
Також існували особливі морські забобони, пов’язані зі вживанням у їжу морських мешканців. Наприклад, далеко не всі моряки їли акул, вважаючи їх морськими падальщиками. Дельфіни також були під забороною, оскільки їх вважали морськими талісманами.
Нагадаємо, що стародавні моряки боялися заходити в Саргасове море в Атлантичному океані. Безмежне Саргасове море сотні років посідає місце одного з найзагадковіших водних об'єктів. Моряки століттями воліли оминати цю ділянку стороною, а деякі прямо говорили, що Саргасове море – це кладовище кораблів.
Одна з причин, чому мореплавцям, особливо забобонним, не подобалося велике Саргасове море, – це наявність сумнозвісного Бермудського трикутника. Море оповите безліччю легенд про зниклих людей і кораблі, про дивні силуети в тумані над поверхнею води, про примарні підводні човни, незрозумілі звуки та спалахи світла.