Дослідники зазначили, що мухи створюють чимало проблем для тварин.
Вчені з Японії розфарбували однотонних чорних корів білими смугами, вивели їх на пасовище і сфотографували мух, які сідали на них. Вони хотіли з’ясувати, чи мухи кусатимуть їх рідше з таким "камуфляжем", пише Space Daily.
Зазначається, що на розфарбованих корів сідало приблизно удвічі менше мух, ніж на тих самих тварин без розфарбування. Автор дослідження Томокі Кодзіма та його команда вважають, що забарвлення зебр є однією з головних причин, чому їх рідко кусають мухи.
У рамках експерименту вчені розподілили шість вагітних корів породи японська чорна на три групи. Частина корів була пофарбована у чорні та білі смуги, друга частина корів мала лише чорні смуги, а третя група була без смуг.
Кожна корова по черзі проходила всі три варіанти в ході експерименту. Кожен набір смуг наносився водорозчинним лаком вручну, шириною приблизно чотири–п’ять сантиметрів. На нанесення смуг на одну корову йшло близько п’яти хвилин.
Малюнок вицвів протягом кількох днів, що частково й пояснює ефективність цієї схеми. Польові дослідження проводилися протягом сезонів активності мух у 2017 та 2018 роках.
Вчені заявили, що на чорно-білих коровах загальна кількість мух, що кусають, на ногах і тілі була майже вдвічі меншою, ніж на нефарбованих і чорних смугастих тваринах.
Пофарбовані корови також приблизно на 20 % рідше смикалися, тупали копитами та махали хвостом, що худоба зазвичай робить, щоб струсити комах. Вчені зазначили, що корови, пофарбовані лише у чорні смуги, приваблювали стільки ж мух, скільки й нефарбовані тварини.
Дослідники вважають, що цей механізм має скоріше візуальний, ніж хімічний характер. Згідно з робочою гіпотезою, смуги збивають муху з курсу під час остаточного наближення, а не відлякують її з відстані.
Вчені зазначили, що хочуть продовжити експерименти, щоб з’ясувати, наскільки ефективна ця техніка. За їхніми словами, фермери потенційно зможуть таким чином захистити свою худобу від комах.
Нагадаємо, що на безлюдному острові в Індійському океані в 1871 році залишили п’ять корів. Згодом вони утворили дике стадо, яке існувало протягом поколінь.
Стадо розрослося, перетворившись на одну з небагатьох добре задокументованих популяцій дикої великої рогатої худоби на Землі, досягнувши піку чисельності близько 2000 особин у 1952 та 1988 роках.