Справа не в генетиці і не у здоров'ї, вважає фахівець.
Причина, чому одні люди на пенсії ще довго не старіють, а інші різко "здають", - не в генетиці. Річ у тому, що ті, хто надовго зберігає життєву силу, не відмовляються від трьох речей, пише психолог Лахлан Браун на шпальтах видання VegOut.
Тим, кому за п’ятдесят або шістдесят і хто відчуває, що сили зникають, він радить починати не починайте з дієт, добавок чи подкастів про ранкові ритуали, а із трьох запитань: "Де мене чекають завтра?", "Хто помітить, якщо я не прийду?" і "Що я досі не завершив?".
Браун навів приклад свого 71-річного тестя, який рухається так, ніби він "на два десятиліття молодший".
"Він прокидається ще до світанку. Йде на ринок пішки. У нього є улюблене місце для кави, де одні й ті ж четверо чоловіків чекають на нього щоранку. На задньому дворі він будує садову шпалеру, з якою возиться вже шість місяців - не тому, що не може її завершити, а тому, що постійно її переробляє", - розповів автор.
Коли ж він запитав тестя, чи відчуває той себе старим, чоловік подивився так, ніби почув "щось абсурдне", і сказав: "У мене немає часу відчувати себе старим".
З іншого боку, каже Браун, є багато чоловіків, молодших за його тестя, але щойно вони виходять на пенсію - змінюються за рік: "погляд стає порожнім, починають говорити про своє життя в минулому часі, ніби в теперішньому вже немає нічого вартого уваги". На його думку, різниця між цими двома типами людей не в генетиці, не в удачі і навіть не в здоров’ї (принаймні не спочатку).
"Вона зводиться до трьох речей, від яких більшість людей тихо відмовляється у свої 50, навіть не усвідомлюючи цього: причина бути десь, людина, яка на них чекає, і щось незавершене", - пояснив психолог.
Браун розповів про дослідження, на основі даних Health and Retirement Study, яке показало, що вищий рівень відчуття сенсу життя пов’язаний зі значно меншою ймовірністю стати фізично неактивним, мати проблеми зі сном або набрати нездорову вагу протягом восьми років. Сенс життя передбачав не лише щастя – він передбачав, чи "тримається" ваше тіло, зауважив автор.
Ще одне дослідження, проведене Каліфорнійським університетом, свідчсть: ті, хто мав сильніше відчуття сенсу, приблизно на 28% рідше мали когнітивні порушення, включно з деменцією. Це залишалося справедливим для різних груп і навіть з урахуванням гена APOE4, пов’язаного з ризиком хвороби Альцгеймера, каже Браун.
"Щоденна прогулянка мого тестя на ринок - це не просто фізична активність, як похід у спортзал. Це причина одягнутися. Вийти з дому. Бути учасником публічного життя, а не спостерігачем. І це важливіше, ніж здається більшості людей", - пише він.
За словами автора, дослідження, опубліковане в Proceedings of the National Academy of Sciences, показало, як соціальні зв’язки впливають на здоров’я протягом усього життя. Йдеться про те, що відсутність соціальних зв’язків збільшує ризик смерті щонайменше на 50%, а за ширших критеріїв соціальної ізоляції - на 91%. Браун зауважив, що соціальну іхоляцію можна порівняти з курінням, і вона навіть перевищує ризики ожиріння чи малорухливого способу життя.
"Але важлива деталь, яку часто ігнорують: справа не лише в тому, щоб поруч були люди. Важливо, щоб були люди, які вас чекають. Компанія за кавою, яка помітить вашу відсутність. Онук, який дзвонить щочетверга. Сусід, який запитає, де ви були. Це не дрібниці - це "лінії життя". Вони створюють те, що дослідники називають соціальною вбудованістю - відчуття, що ваша присутність важлива", - підкреслив психолог.
Він навів дані ще одного дослідження, яке показало: люди, які були найбільш задоволені своїми стосунками у 50 років, виявилися найздоровішими у 80.
"Коли люди виходять на пенсію, діти переїжджають або помирає партнер, зникає не лише спілкування. Зникає очікування. Ніхто не чекає вас у певний час у певному місці. Телефон більше не дзвонить із зобов’язаннями. І без цього стає дуже легко просто перестати з’являтися", - зазначив Браун.
На думку психолога, це найважливіший момент. Мовляв, люди, які старіють з енергією, цікавістю та іскрою в очах, майже завжди мають незавершений проєкт. Це може бути сад, який вони ще не посадили, мова, яку вони ще вчать, навичка, яку вдосконалюють.
"Шпалера мого тестя - це не про шпалеру. Це про те, що він прокинувся сьогодні з проблемою, яку треба вирішити. Це відчуття спрямованості вперед психологічно захищає значно більше, ніж завершені досягнення", - пише Браун.
За його словами, в момент, коли у вас більше немає нічого незавершеного, "ви фактично повідомляєте своєму мозку і тілу, що історія закінчена". Відповідно тіло, яке думає, що історія завершена, починає так і поводитися.
Підсумовуючи, Браун дав пораду 50-60-річним людям, які відчули, що сповільнюються. За його словами, починати треба не з дієт чи прийому добавок, а із трьох запитань: "Де мене чекають завтра?", "Хто помітить, якщо я не прийду?" і "Що я ще не завершив?".
"Якщо ви можете відповісти на всі три - з вами все буде добре. Якщо ні - це не означає, що ви старієте. Це означає, що ви перестали знаходити приводи залишатися "в грі". А саме ця "гра", як показують дослідження, і є тим, що підтримує життя", - підкреслив він.
Раніше УНІАН писав, як зберегти силу після 60. За словами тренера Джоша Йорка, щоб відновити силу всього тіла у старшому віці, можна виконувати п’ять вправ, які дадуть результат швидше, ніж заняття в тренажерному залі. Він наголосив, що при цьому йдеться не про естетику, а про збереження незалежності для можливості виконання функціональних рухів, наприклад, перенесення продуктів, підйом сходами, активний відпочинок.