Існує п'ять версій, чому корпус Шевченка червоний, при цьому деякі з них - абсолютно неправдоподібні.
Червоний корпус університету Шевченка давно став однією з найбільш впізнаваних візитних карток Києва, але мало хто замислюється, чому його стіни так пофарбовані, та які таємниці приховує цей колір. Виявляється, є кілька версій, чому університет Шевченка червоний - про них розповідаємо нижче.
Головна будівля КНУ ім. Шевченка була зведена в період між 1837 і 1843 роками. Указ про її будівництво видав імператор Микола I, керував проєктом знаменитий архітектор Вікентій Беретті, а після смерті зодчого - його син Олександр Беретті. Але тоді університету дали ім'я легендарного київського князя - він називався Імператорський Київський університет Святого Володимира.
Будівництво одного з найстаріших вишів України розпочалося 31 липня 1837 року. Цікаво, що у фундамент закладено камінь із Десятинної церкви (збудованої князем Володимиром), а також пам'ятну табличку з міді та платинові, золоті й срібні монети.
Саму будівлю, як уже згадували, спроектував архітектор Беретті: це мав бути замкнений квадрат із внутрішнім двориком. Вулиці Володимирської на той час ще не було, як і не було зрозуміло й те, з якого боку її прокладуть - західного чи східного. Тож архітектор і західний, і східний бік будівлі зробив однаково красивими та презентабельними. Зараз західна частина виходить на центральний Ботсад.
Тривалий час університет був центром не лише навчання, а й духовного життя - у північній частині знаходився католицький костел, у південній - розташувалася православна церква Святого Володимира. Крім них, у будівлі були бібліотека, гуртожитки, кабінети і квартири викладачів та університетський карцер. Площу навпроти головного входу перетворили на Університетський, а згодом Миколаївський сад, а там, де зараз стоїть пам'ятник Тарасу Шевченку, знаходився монумент імператору Миколі I. Його зняли в 1939 році.
У XX столітті будівлі довелося пережити війни та пожежі. Сам університет 1915 року виселили до Саратова - у будівлі розташувалася російська військова частина. З 1920-го і впродовж шести років у Червоному корпусі розміщувався Вищий інститут народної освіти, потім його перейменували на Київський інститут народної освіти, і він проіснував до 1932 року.
У свій корпус виш повернувся 1932 року, але незабаром сталася велика пожежа - вона знищила дах і частину інтер'єрів. У роки німецької окупації будівля постраждала ще сильніше - більша частина корпусу згоріла в листопаді 1943 року. Німці тоді зруйнували 70% території, а збитки становили 50 млн. радянських рублів - на той час то була астрономічна сума.
Після війни будівлю відновили, зберігши історичний стиль. У колишньому костелі влаштувався Музей історії університету, а в приміщенні церкви Святого Володимира була спочатку зала для зборів, потім - спортзал. 1999 року корпус реконструювали всередині, а 2009 року на фасаді встановили меморіальну дошку Беретті.
Є п'ять версій походження незвичайного кольору стін Червоного корпусу університету Шевченка.
Заведено вважати, що колір університетських стін - це кольори стрічок ордена Святого Володимира, червоної та чорної. Таким чином, будівля відображає ці історичні кольори. Версія була популярна в Російській імперії та в сучасній Україні.
За часів Союзу вважали, що червоний колір будівлі - наслідування кольору Зимового палацу XIX століття в Ленінграді.
Кажуть, що фарбу для стін університету замовили такого ж кольору, як у Зимового палацу, але під час її змішування помилилися - вийшов яскраво-червоний відтінок. Виправляти не стали, а "виправдали" колір стрічками ордена Святого Володимира.
Також кажуть, що червоний колір стін - це знак студентського сорому за їхні революційні настрої в дореволюційні часи. Тоді один із російських імператорів і наказав пофарбувати корпус саме в цей колір.
Але в самих студентів щодо цього є своя версія: червоний колір - це студентська кров, пролита під час важкого навчання.
Червоний колір вишу пов'язують з символікою радянського режиму - це колір Жовтневої революції та прапора СРСР, а також націонал-соціалістичною - кольори Третього рейху були червоним і чорним, та, зрештою, націоналістичною - ці ж кольори має сучасний прапор українських націоналістів.
Раніше ми розповідали, чому Шевченківський район - серце стародавнього Києва.