Маршрути через Гренландію або Арктику - звична справа для перельотів між Європою, Азією та Америкою. Однак над Антарктидою практично ніколи не літають.
Літаки не літають по прямих лініях, які ми бачимо на плоских картах. Вони прямують "ортодроміями" - найкоротшими маршрутами на поверхні сфери. Через що на карті шлях здається дугою, що згинається до полюсів.
У Північній півкулі багато ключових міст (наприклад, Нью-Йорк і Гонконг, Лондон і Токіо) розташовані так, що найкоротший шлях між ними природним чином проходить через високі широти - Арктику. Це скорочує дистанцію на сотні кілометрів, заощаджуючи паливо і час. У Південній півкулі географія інша, пише Simple Flying.
Міста, такі як Сідней, Йоганнесбург або Сантьяго, розташовані так, що навіть найкоротший шлях між ними зазвичай проходить над океаном, а не через крижаний континент. Летіти через Антарктиду найчастіше просто не має сенсу з точки зору навігації.
Арктика стала авіаційним хабом, тому що навколо неї зосереджені головні економічні центри світу: Північна Америка, Європа та Азія. Повітряний простір тут - один із найбільш завантажених.
В Антарктиді немає постійного населення, немає міст і немає попиту на польоти. Дуже мало пар міст у Південній півкулі виграли б від прямого маршруту через полюс. Без економічного обґрунтування авіакомпанії не готові брати на себе ризики і витрати, пов'язані з польотами в цьому регіоні.
Сучасна авіація регулюється суворими нормами ETOPS (Extended-range Twin-engine Operational Performance Standards). Вони визначають, як далеко літак може віддалятися від найближчого аеродрому, придатного для аварійної посадки (зазвичай від 3 до 5,5 годин польоту).
В Арктиці достатньо запасних аеродромів на випадок НП. Аляска (США), Ікалуїт (Канада), Кефлавік (Ісландія), Шпіцберген (Норвегія) - усі вони сертифіковані і готові прийняти лайнер.
В Антарктиді немає жодного сертифікованого цивільного аеропорту. Наявні злітно-посадкові смуги - це льодові аеродроми наукових станцій, які залежать від погоди і сезону. У разі відмови двигуна або розгерметизації пілотам просто нікуди буде садити літак.
Антарктида значно суворіша за Арктику. Це найхолодніший і вітряний континент на Землі. Температури нижче -60°C можуть спричинити замерзання палива, а відсутність метеостанцій робить прогноз погоди вкрай ненадійним.
Крім того, полярна ніч на Південному полюсі ускладнює можливі рятувальні операції. В Арктиці умови м'якші завдяки впливу океанів, а метеорологічне покриття регіону налагоджувалося десятиліттями.
Хоча регулярні рейси не перетинають Антарктиду, деякі маршрути (наприклад, Qantas із Сіднея до Сантьяго) проходять досить далеко на південь, щоб пасажири могли побачити край крижаного континенту. Однак навіть ці рейси тримаються осторонь глибокого тилу Антарктики.
Сумним нагадуванням про ризики слугує катастрофа рейсу 901 авіакомпанії Air New Zealand 1979 року. Екскурсійний літак, що виконував оглядовий політ над Антарктидою, врізався в гору Еребус через навігаційну помилку та умови "білої імли". Загинули всі 257 осіб. Ця трагедія поклала край масовим туристичним польотам над континентом.
Раніше УНІАН повідомляв, що історія зі зниклим 11 років тому літаком рейсу MH370 отримала продовження.