Сучасні діти звикли до значно комфортніших умов життя і навіть не здогажуються, як усе було раніше.
Дитинство у 1970–1980-х роках суттєво відрізнялося від сучасного: без смартфонів, GPS, стримінгових сервісів і постійного зв’язку з батьками. Видання Yourtango, перелічує 9 речей, що були буденністю 40-50 років тому, і які можуть здатися жахом сучасним дітям.
Автор публікації наголошує: йдеться не стільки про "слабкість" молодого покоління, скільки про те, наскільки сильно змінилися умови життя.
Відсутність кондиціонерів. У 1970–1980-х роках він не був звичним обладнанням вдома і тим паче в автомобілях. Тому літню спеку доводилося просто терпіти. Вдома, в машині, в магазині. Що правда, таких тривалих періодів жорсткої спеки тоді теж не було, і літня погода була значно милосерднішою, ніж тепер.
Ігри на вулиці до темряви. Діти могли годинами перебувати надворі без постійного нагляду дорослих і повертатися додому лише після того, як на вулиці вмикалися ліхтарі. Авторка публікації зазначає, що нині батьки значно частіше підтримують постійний зв’язок із дітьми за допомогою телефонів і систем відстеження. Водночас вона звертає увагу на парадокс: рівень злочинності нині значно нижчий, ніж у 1970–1980-х роках, хоча відчуття небезпеки сьогодні чомусь є більшим.
Орієнтування без GPS. Ще однією навичкою було самостійне планування маршруту за паперовою картою. Як розповідає авторка, сучасна людина не може без смартфона відправитися на далекі відстані, бо не вміє користуватися звичайною мапою.
Багатогодинні поїздки на велосипеді. У дитинстві покоління X було звичним просто сісти на велосипед і дременути кудись з друзями на кілька годин, досліджуючи околиці. Батьки значно менше переймалися тим, де саме перебуває дитина. Нині, пише видання, підвищена тривожність батьків і дітей, а також популярність матеріалів про злочини зробили такі самостійні поїздки значно менш звичними.
Один екран на всю сім’ю. У 1970–1980-х роках родині часто доводилося користуватися одним телевізором і домовлятися, що саме дивитися. Якщо брат або сестра перемикали канал під час улюбленої програми, уникнути конфлікту було складно. Сьогодні ж смартфони, планшети та кілька телевізорів дозволяють кожному члену родини обирати власний контент.
Магія фотографії. Ще одна особливість минулого – плівкові фотоапарати. Кількість кадрів, які можна зняти, була жорстко обмеженою, а після зйомки результат не можна було побачити одразу: плівку потрібно було віднести до пункту проявлення і чекати кілька днів або навіть тижнів. Авторка зазначає, що саме це очікування водночас створювало особливе відчуття несподіванки: перегляд готових фотографій ставав окремою подією.
Піші мандри з друзями. Дітям минулого було звично самостійно ходити пішки на великі відстані просто заради прогулянки. Навіть тридцятихвилинна дорога не вважалася чимось надзвичайним. За словами авторки, у той період батьки більше покладалися на інфраструктуру району та сусідів, які могли наглядати за дітьми.
Очікування улюбленої пісні на радіо. Сьогодні музика доступна практично миттєво, тоді як раніше слухачеві доводилося чекати, коли потрібну композицію поставить радіоведучий. Навіть створення власної музичної добірки вимагало часу: пісні доводилося записувати на касети, використовуючи відповідну техніку.
Перемотування касет. Перед переглядом фільму чи прослуховуванням музики потрібно було знайти потрібну VHS-касету (що вже було не завжди просто через вічну проблему загублених і переплутаних пластикових коробок для касет), а потім перемотати її на потрібне місце.
Як писав УНІАН, люди, які виросли у 1960–1980-х роках, сформували цінності самодостатності, економності та традиційних сімейних орієнтирів, що тоді вважалися нормою. Молодь нині більше цінує баланс між роботою та життям, досвід і враження замість накопичення речей, а також критичніше ставиться до авторитетів.
Старші покоління звикли самостійно ремонтувати речі й довго працювати в одній компанії, тоді як молодші частіше покладаються на фахівців і шукають гнучкі умови праці. Ці відмінності у світогляді зумовлені різними умовами виховання та суспільними нормами, а не правильністю чи хибністю самих цінностей.