Під час експерименту люди та собаки слухали безперервні, несегментовані мовні потоки.
Згідно з новим дослідженням, яке було проведене в Угорщині, мозок собак розбиває мовлення на слова таким чином, який раніше спостерігався лише у людей. Як пише Phys.Org, це говорить про те, що ефективна обробка мовлення не обовʼязково є наслідком унікальних мовних здібностей людини - сам лише регулярний контакт з мовленням може змінити спосіб функціонування мозку навіть у видів ссавців, які еволюційно віддалені від людини.
Люди та мова мають унікальний звʼязок, адже жоден інший вид не володіє такими складними мовними здібностями, як ми. Водночас людський мозок є особливо чутливим до особливостей мовлення.
Проте існує давня загадка - чи ми обробляємо мовлення так ефективно тому, що наш мозок від природи влаштований саме так, чи тому, що ми постійно перебуваємо під впливом мовлення?
"Слова складаються з двох основних типів мовних звуків: голосних і приголосних. Хоча голосні звучать голосніше й помітніше, саме приголосні зазвичай утворюють каркас слів. У безперервному мовленнєвому потоці легше розпізнати окремі слова, коли ми зосереджуємося на приголосних. І саме це людський мозок, як правило, робить із самого дитинства. Це явище відоме як "приголосний ухил", - зауважила когнітивний нейробіолог, керівник Лабораторії нейроетології комунікації та відповідальний автор дослідження Аттіла Андіч.
Водночас вона додала:
"Але чи вимагає поява схильності до приголосних - тобто налаштування на мовлення - таких складних мовних здібностей, які є унікальними для людей? Чи потрібно для цього, щоб мозок за своєю будовою був іншим? Або ж налаштування на мовлення може виникнути завдяки простому засвоєнню закономірностей, заснованому на принципах, що притаманні й іншим видам тварин, які не вміють говорити?".
Аби це зʼясувати, вчені з Neuroethology Research Group порівняли реакції мозку 20 людей та 20 домашніх собак на мову.
"Ми припустили, що якщо для розвитку переваги до приголосних – акустично менш помітного типу мовних звуків – потрібні унікальні для людини мовні здібності, то інші види не повинні виявляти такої переваги. Навіть собаки, попри те, що більшу частину свого життя проводять в оточенні людської мови", - пояснила Богларка Морвай, біолог і постдокторантка Дослідницької групи з нейроетології, а також одна з перших авторів дослідження.
Вона продовжила:
"Якщо ж, з іншого боку, налаштування на мову ґрунтується на простих формах засвоєння патернів із багаторазово почутої мови, то у мозку собаки також має проявитися перевага до приголосних – навіть попри те, що така перевага раніше не була виявлена у видів приматів, набагато ближчих до людини".
Під час експерименту люди та собаки слухали безперервні, несегментовані мовні потоки, у яких позачергово лунали приголосні та голосні, і між ними не було ні пауз, ні інших акустичних орієнтирів. Потоки відрізнялися тим, чи містили вони повторювані патерни, і якщо так, то якого саме типу. Загалом було три типи.
"У першому повторювані патерни приголосних утворювали послідовні трискладові слова – або, точніше, скелети слів, оскільки голосні, що траплялися між приголосними, могли вільно змінюватися. У другому типі ситуація була зворотньою: повторювані патерни голосних утворювали скелет слів. Нарешті, третій, контрольний тип, не містив жодних повторюваних патернів, тож склади не утворювали слів, а слідували один за одним у випадковому порядку", - зауважують у публікації.
Вчені припустили, що якщо мозок певного виду має перевагу до приголосних, йому має бути легше слідувати ритму слів, коли саме приголосні утворюють структуру цих слів.
Результати виявили схожість між цими двома видами.
"У мовних потоках, структурованих за приголосними, мозок собак, так само як і мозок людини, успішно синхронізувався з ритмом слів. У обох видів ця синхронізація була сильнішою, ніж у потоках, побудованих на голосних, або в контрольних потоках. Це перше свідчення того, що схильність до приголосних може проявлятися також у мозку видів, відмінних від людини", - висловилася Кінга Г. Тот, психологиня, інша співавторка дослідження та аспірантка в цій групі.
Зокрема хронологія мозкових реакцій надала додаткові докази існування у собак переваги до приголосних. Приблизно через 400 мілісекунд після початку кожного слоа як у людей, так і у собак спостерігалася чітка зміна електричної активності мозку, однак це лише для слів, побудованих на приголосних. Саме такий часовий проміжок відображає сегментацію безперервної мови на окремі слова.
"Дослідження також показало, що така адаптація до особливостей мовлення спостерігається не лише у собак, які вже в перші місяці життя перебували в середовищі, насиченому мовленням, – саме в цей період вони особливо чутливі до соціальних вражень. Собаки, які провели перші три місяці життя на вулиці або в притулку, а не як домашні улюбленці, продемонстрували настільки ж сильну схильність до приголосних. Це надає додаткові докази того, що схильність до приголосних не вимагає вроджених механізмів обробки мови, які формуються під час певного раннього періоду розвитку. Натомість ця нейронна схильність може також виникати завдяки відносно простим формам навчання за зразками", - каже Тот.
Науковці також виявили дві відмінності між цими видами. Зокрема люди могли розпізнавати слова, що визначалися голосними комбінаціями, хоча й менш успішно, ніж у випадках, коли структуру слова утворювали приголосні. Водночас собаки цього зробити не змогли. Це говорить про те, що в плані засвоєння несподіваних, нехарактерних мовних патернів люди можуть демонструвати кращі результати.
"У сукупності ці результати свідчать про те, що налаштування мозку на мовлення – а саме виникнення переваги до приголосних – не вимагає вродженої схильності мозку та мовних здібностей, подібних до людських. Натомість регулярний контакт із мовленням може бути достатнім, щоб змінити спосіб функціонування мозку та спричинити появу особливостей обробки, які раніше спостерігалися лише у людей – навіть у виду, еволюційно віддаленому від нас", - підсумовує Андіч.
Раніше вчені зʼясували, що Африка розколюється швидше. За їхніми словами, активна зона розлому досягла того критичного стану, після якого може розпочатися поступове розколювання континенту.
Також повідомлялось, що у Дунаї знайшли 500 стародавніх залізних брусків, яких вистачило б, щоб озброїти цілу армію.Таку колекцію знайшли у 2019 році, коли працівники, які видобували гравій із річки поблизу села Дейнхам, помітили кілька незвичайних залізних предметів з двома кінцями.