Фраза, яку чули мільйони дітей минулого століття, досі відгукується у дорослих.
Дитячі психологи назвали звичку з 1970-х, яка найбільше шкодить дітям навіть за сьогоднішніми мірками, пише Parade.
За словами фахівців, найгіршою практикою минулого покоління стало правило "дітей має бути видно, але не чутно". На їхню думку, саме цей підхід призводив до емоційного знецінення дитини ще в ранньому віці.
"Це призводить до емоційної інвалідації в дитинстві та стримує комунікацію, що в результаті формує дорослих, які мають труднощі з самозахистом і впевненістю", – зазначають психологи.
Водночас Лікарка Емі Кінкейд Тоуді, доктор філософії, клінічна психологиня, наголошує, що не варто оцінювати минулі покоління за сучасними мірками.
"Кожне покоління виховує дітей у культурному, економічному та науковому контексті свого часу", – розповіла вона виданню.
Вона порівняла ситуацію з медициною.
"Ми не критикуємо лікарів за те, що вони практикували відповідно до доказів, доступних десятиліття тому, – ми будуємо на тому, що дізналися. Родини заслуговують на таку саму поблажливість", - сказала жінка.
Психологиня Голлі Шифф, яка працює з дітьми, пояснила, що авторитарне виховання, характерне для 1970-х, орієнтоване на слухняність, а не на розуміння дитиною причин вимог. За її словами, це має наслідки і в короткостроковій, і в довгостроковій перспективі.
"У короткостроковій перспективі діти часто здаються слухняними, бо їх мотивує страх покарання. Проте з часом вони можуть стати менш впевненими в самостійних рішеннях, більш тривожними через помилки та менш схильними відкрито спілкуватися з батьками", – пояснила фахівчиня.
Психологи також розкритикували поширений аргумент дорослих "зі мною ж усе гаразд". Доктор Бретт Біллер, директор із психічного здоров'я в дитячій лікарні, зазначив, що хоч інколи це й правда, спиратися на таку логіку некоректно, адже це еквівалентно побудові всієї практики лише на прикладі однієї особи або на звичайному везінні.
За даними аналізу Frontiers in Psychology, який охопив опитування понад 2300 батьків і вчителів дітей віком від 3 до 6 років, авторитарне виховання негативно впливало на стосунки дітей з однолітками. Інше дослідження показало, що діти, виховані в авторитарному стилі, у дорослому віці мали нижчі показники задоволеності життям порівняно з тими, кого виховували в авторитативному (теплому, але з чіткими межами) стилі.
"Багато дорослих справді стали успішними, люблячими й стійкими, попри більш авторитарне виховання. Але стійкість не означає, що це не мало ціни. Я працювала з багатьма дорослими, які борються з перфекціонізмом, труднощами у вираженні емоцій, догоджанням іншим, тривожністю або почуттям провини за власні потреби", – зауважила Шифф.
Раніше психологи пояснювали, чому дорослі брати й сестри віддаляються.