За словами священика, підготувати їжу для поминок можна навіть із закладу харчування, бо головне – пам'ять про покійного.
Незабаром після Великодня починається поминальний тиждень, а отже – час відвідати могили померлих близьких і родичів. При цьому як у цей період, так і в річницю смерті людини у нас прийнято готувати особливі страви, щоб за столом згадати і помолитися за покійних. Водночас у багатьох людей можуть виникати сумніви щодо вибору меню та кількості страв.
Раніше ми писали, коли Червона гірка та Радониця у 2026 році, а священник ПЦУ, богослов і релігійний оглядач Іван Петрущак пояснив у коментарі УНІАН, скільки цукерок та печива кладуть на поминки, які ще страви варто готувати та від чого краще відмовитися.
Головною та обов’язковою стравою на поминальному столі, за словами священника, залишається кутя, або коливо – відварене зерно пшениці чи рису з медом, маком і горіхами.
Часто на страві викладають хрест із родзинок або сухофруктів, а також освячують її у церкві – як пояснив отець Іван, це повинно нагадувати про чудо великомученика Феодора Тирона, який допоміг вірянам уникнути оскверненої їжі.
Далі він вказав особливі дні для поминання, згідно з церковним уставом: це третій, дев’ятий та сороковий день після смерті, а також роковини. І хоча суттєвої різниці між тим, що готують на поминки 40 днів та на 1 рік – немає, священник нагадав, про що треба пам’ятати протягом застілля:
"Головне - це молитва за душу спочилого, його молитовна згадка, а також спілкування про нього за спільною трапезою із акцентом на його добрі справи".
Тобто готувати на всі дні можна одне й те саме – головне, не надто багато.
По скільки цукерок роздають на поминки
Також він торкнувся традиції роздавати цукерки чи інші солодощі на поминки. За його словами, цей звичай походить від давньої практики милостині для бідних і нужденних.
Відповідно, Церква не встановлює ані того, що роздають на поминки 1 рік, ані в якій кількості, оскільки це є формою особистої пожертви. "Важливе не те, скільки роздали, а щоб ті, хто отримав частування, помолилися за померлого: "Пом’яни, Господи, спочилого раба Твого..."", – підсумував він.
Як підкреслив священник, що церковні джерела не містять чіткого переліку того, що можна, а що не можна готувати на поминки. Винятком є лише випадки, коли день поминання припадає на піст – тоді слід дотримуватися загальних пісних правил.
Разом із тим він наголосив, що поминки не повинні перетворюватися на бенкет. Церква, за його словами, закликає уникати надмірного застілля та вживання алкоголю, оскільки сенс такої трапези полягає не в їжі, а в духовній пам’яті про померлого:
"Поминки - це продовження "агап" (трапез любові), де їжа є лише підкріпленням для тих, хто молився за померлого".
Тобто символізм таких трапез – це своєрідне "останнє пригощення" від померлого з проханням про молитву.
Чи можна родичам готувати їжу
Окремо отець Іван прокоментував поширене повір’я, яке нібито пояснює, чому родичам не можна готувати на поминки. Така заборона, за його словами, не має жодного стосунку до офіційного церковного вчення і скоріше походить на "народний забобон" на кшталт того, що не можна виходити із цвинтаря іншими воротами, ніж тими, в які ви зайшли.
При цьому він зазначив, що поминальну трапезу часто готують у закладах харчування, або разом із найближчими родичами покійного. Усе це прийнятно, оскільки "з точки зору Церкви, головна умова – щоб поминання було від чистого серця та з щирим бажанням "принести жертву" за упокій душі".