Науковців непокоїть те, що домашні коти можуть становити загрозу для локальних екосистем.
Домашні коти можуть чинити на місцеву дику природу значно більший вплив, ніж можна було б припустити з їхніх розмірів. Дослідження за участю 925 домашніх котів із шести країн показало, що більшість тварин полює на дуже обмеженій території, через що в окремих районах їхній сукупний вплив може бути співставним із впливом диких хижаків, пише Science Blog.
Дослідження під керівництвом Роланда Кейса з Університету штату Північна Кароліна проводили за допомогою GPS-трекерів. У роботі взяли участь коти з шести країн, але більшість тварин мешкала у США, Великій Британії, Австралії та Новій Зеландії.
З'ясувалося, що середня площа території, яку використовував один кіт, становила лише 3,6 гектара. Більшість тварин не віддалялася від дому більш ніж на 100 метрів, а лише троє котів із усієї вибірки переміщувалися на площі понад один квадратний кілометр. Водночас присутність більших хижаків, зокрема койотів, не мала помітного впливу на дальність переміщень домашніх котів.
Окремо дослідники оцінювали кількість здобичі. Власники котів повідомляли в середньому про 3,5 принесених тварин на місяць – близько 42 на рік. Водночас дослідники з'ясували, що це лише частина реальної кількості вбитої здобичі, оскільки кіт далеко не завжди приносить її додому. Підраховано, що типовий кіт міг убивати від 50 до 139 тварин на рік.
Саме невелика площа полювання, за даними дослідження, є важливою частиною проблеми. Три чверті відстежуваних котів проводили щонайменше 90% часу в антропогенно змінених місцях – житлових районах, садах, на узбіччях та парковках. Дикі хижаки аналогічного розміру зазвичай займають території, що у 11–1250 разів більші. Через це навантаження від одного кота концентрується на невеликій ділянці.
Інші дослідження показали, що власники бачать далеко не всі випадки полювання. Дослідники з Університету Джорджії встановили камери на 55 котів і з'ясували, що додому потрапляло лише 23% убитої здобичі. Майже половину тварини залишали там, де її вбили, а решту з'їдали одразу.
Дослідники також перевіряли способи зменшити полювання без утримання котів виключно в приміщенні. У 12-тижневому експерименті за участю 355 котів перехід на корм із м'ясом як основним джерелом білка скоротив кількість принесеної здобичі на 36%, а щоденні ігри тривалістю 5–10 хвилин – на 25%.
"Власники можуть змінити те, що самі коти хочуть робити", – зазначив дослідник Роббі Макдональд.
Водночас надягання нашийника з дзвіночком, як показали спостереження, не продемонстрували помітного ефекту. Кольорові накладки на нашийники зменшували кількість спійманих птахів, але не впливали на полювання на ссавців.
Як писав УНІАН, у 1949 році на острів Меріон завезли котів для боротьби з мишами, але вони швидко перетворилися на серйозну загрозу для морських птахів, знищуючи сотні тисяч особин щороку. Після багаторічної кампанії останнього кота вдалося ліквідувати у 1991 році.
Також ми розповідали, що коти не мають класичної ієрархії, як собаки чи вовки, їхня поведінка визначається територією та конкретною ситуацією. У дикій природі вони можуть формувати складні соціальні структури, де самки утворюють спільноти для виховання кошенят, а між неспорідненими котами виникають дружні стосунки.