Експерти пояснюють, чому патологічні брехуни плутаються у власних історіях, уникають минулого та часто грають роль жертви.
Психологи назвали 11 ознак хронічної брехні та пояснили, як легко і шкидко розпізнати людину, що постійно маніпулює, пише Your Tango.
Хронічна брехня — це не поодинокі вигадки і не "невинні" перебільшення, а поведінковий патерн, який може шкодити як самій людині, так і її оточенню. Психологи зазначають: патологічні брехуни говорять неправду не заради вигоди, а для захисту вигаданого образу себе.
Ліцензований психолог доктор Дрю Кертіс пояснює:
"Критерієм патологічної брехні є люди, які говорять надмірну кількість брехні, що погіршує їхнє функціонування, спричиняє стрес і створює ризик небезпеки для себе чи інших".
За словами фахівців, існує низка характерних ознак, за якими можна запідозрити хронічного брехуна.
Хронічні брехуни рідко повторюють одну й ту саму версію подій. Деталі змінюються, суперечності накопичуються, адже вигадані історії складно запам’ятати.
Ліцензована консультантка Тамара Гілл зазначає, що патологічні брехуни часто "перевантажують історію дрібницями, щоб відволікти увагу від суті".
На уточнювальні питання вони реагують агресивно або звинувачують співрозмовника у "недовірі" чи "порушенні меж".
Викладачка психології Кендра Черрі називає ухильність і брак конкретики одним із ключових "червоних прапорців" брехні.
Дослідження, опубліковане у Frontiers in Psychology, показало: регулярна брехня може призводити до реальних порушень пам’яті.
Щоб не заплутатися у власних вигадках, брехуни намагаються не повертатися до старих історій.
Терапевт Кайл Зренчик звертає увагу на схильність таких людей вигадувати "екстраординарні події" — від дружби зі знаменитостями до неймовірних трагедій.
У книзі "Люди брехні" М. Скотт Пек пише, що патологічні брехуни прагнуть не бути добрими, а здаватися добрими, створюючи ілюзію бездоганного образу.
Авторка Адрієнн Сантос-Лонгхерст зазначає, що такі люди часто зображають себе жертвами, аби викликати співчуття та уникнути відповідальності.
Психотерапевтка Ерін Леонард підкреслює: брехуни можуть несвідомо спотворювати реальність, захищаючи власне его.
Медична журналістка Розі Джонс пов’язує цю поведінку з прагненням уваги, яке іноді має психологічне підґрунтя.
Фахівці наголошують: найкраща стратегія у взаємодії з хронічними брехунами — не втягуватися в їхні наративи, уникати емоційних конфліктів і не намагатися "переграти" їх у брехні.