Сирену винайшов французький вчений у 1819 році.
Багато людей хоча б раз чули, як звучить сирена. Однак не всі знають, як вона працює і коли з’явилася, пише Popular Science.
Зазначається, що в більшості акустичних інструментів звук виникає внаслідок вібрації. Однак із сиренами справа йде інакше.
Сирени створюють звук, пропускаючи повітря крізь щілини, які швидко відкриваються й закриваються, як правило, завдяки обертовому ротору. Швидке перемикання між відкритими й закритими щілинами створює імпульси тиску в повітрі, і саме цей звук чують люди.
У есе, опублікованому в "Оксфордському довіднику з мобільних музичних досліджень" (том 2), професор музики Гарвардського університету Олександр Редінг приписує винахід сирени французькому вченому Шарлю Каньяру де Ла-Туру в 1819 році. Його винахід міг видавати звуки як під водою, так і на відкритому повітрі.
Інструмент де Ла-Тура не був призначений для подачі сигналів тривоги. Вчений створив його для відтворення певного тону та точного вимірювання його частоти.
Згодом з'ясувалося, що сирена добре працює в надзвичайних ситуаціях. Чим більше повітря прокачується через сирену, тим гучніший звук, а це означає, що він легко поширюється на великі відстані.
У виданні зазначили, що до 1867 року сирена експериментально використовувалася як заміна туманного ріжка. За даними Американського товариства маяків, у 1868 році сирену було встановлено на постійній основі на маяку Сенді-Хук-Іст.
Уже до XX століття сирени стали життєво важливими системами оповіщення. Наприклад, сирени повітряної тривоги досі попереджають цивільне населення про наближення повітряних нальотів.
У сиренах електродвигун приводить у рух ротор, який проганяє повітря через отвори таким чином, що утворюється певний тон. Висота тону збільшується у міру зростання швидкості вентилятора, створюючи той самий характерний звук наростання, який так добре привертає увагу.
Також у XX столітті сирени почали встановлювати й на машинах екстрених служб. Як правило, у них використовувалася аналогічна роторна конструкція.
До 1960-х років електронні сирени, що відтворюють звуки механічних сирен, поступово стали стандартом. Однак мета цих електронних сирен аналогічна меті сирен повітряної тривоги: зробити їх неможливими для ігнорування.
У виданні звернули увагу на те, що звуки поліцейської сирени по всьому світу відрізняються. У багатьох країнах, зокрема у США, поліцейські автомобілі видають звук, що нагадує сирену повітряної тривоги – тон, який повільно наростає, а потім стихає, повторюючись у циклі.
Американські сирени відповідають стандарту SAE J1849, який передбачає, що сирени мають працювати в діапазоні від 500 до 1800 Гц – саме в цьому діапазоні частот людське вухо є найбільш чутливим. Також американські сирени, як правило, можуть перемикатися між кількома варіантами звучання.
Звук "hi-lo", який чергує дві фіксовані висоти тону, є стандартним звуком сирени в багатьох європейських країнах. Його видають французькі та німецькі поліцейські машини.
У Німеччині стандарт DIN 14610 точно визначає частоти: високий і низький тони, розділені музичною квартою, у діапазоні від 360 до 630 Гц. Це дуже помітна зміна тонів.
Раніше видання The Economic Times повідомило, що в 1874 році афроамериканський винахідник Льюїс Говард Латімер розробив вдосконалену систему санвузлів для поїздів. Він створив рішення, яке зробило подорожі поїздом безпечнішими та чистішими.
Латімер спільно з Чарльзом У. Брауном запатентував "унітаз для залізничних вагонів". Їхня конструкція запобігала потраплянню пилу, вітру та сміття у вагони через отвір туалету.