Раніше дівчата мали більше свободи для формування власних переконань і довіри до себе.
Жінки, які виросли у 1970-х і 1980-х роках, ніколи не жили без турбот - ні тоді, ні зараз. Проте вони схильні значно спокійніше ставитися до деяких речей, які сьогодні особливо дратують молодших людей. Про це пише Your Tango.
Як зазначили у виданні, у ті часи життя було зовсім іншим: не існувало смартфонів, а більша самостійність означала, що дівчата мали більше свободи для формування власних переконань і довіри до себе. Саме ці якості вони зберегли й у дорослому житті.
Жінки, які виросли у 1970-х і 1980-х роках, не переймаються тим, через що молодші люди часто втрачають самовладання. Йдеться про 8 речей
Діти 1970-1980-х років виросли без більшості сучасних технологій, зокрема без соціальних мереж. Багато хто з них користується ними зараз, але це зовсім не те саме, що для молодших поколінь, які не пам'ятають життя без нескінченного перегляду стрічки, зауважується у статті.
"Попри певні переваги, соціальні мережі можуть серйозно шкодити психічному здоров'ю. Вони створюють замкнене коло: люди прагнуть виглядати такими ж успішними чи цікавими, як інші, і водночас хочуть отримувати якомога більше вподобань під своїми публікаціями. Це своєрідний додатковий рівень тиску, якого люди, що виросли в попередні десятиліття, просто не знали", - пояснили у виданні.
Автори наголошують, що старші жінки здебільшого сприймають соцмережі як не зовсім реалістичну картинку і використовують головним чином для того, щоб дізнатися, як справи у родичів.
Старші жінки не ігнорують повністю те, що роблять інші, однак між ними та молодшими поколіннями все ж існує помітна різниця. Можливо, припускають у виданні, причина в тому, що у світі постійного онлайн-зв'язку приватність майже зникла, але молоді люди дуже уважно стежать за поведінкою інших і легко беруться їх засуджувати.
"Схильність засуджувати інших є природною людською рисою, адже нам хочеться вірити, що ми справляємося краще за інших. Однак у довгостроковій перспективі це часто завдає шкоди. Не має значення, чи йдеться про плітки щодо знаменитості, чи знайомої людини – така поведінка дуже швидко може стати токсичною", - зазначається у статті.
Жінки, які виросли у 1970-х і 1980-х роках, не відчувають такої потреби аналізувати й критикувати чужі вчинки. Вони радше займаються власними справами, ніж втручаються у чужі.
Ніхто не може повністю уникнути порівнянь себе з іншими, але сьогодні ця проблема стала набагато масштабнішою. За словами авторів, багато людей страждають від страху щось пропустити, вважаючи, що їхнє життя гірше за життя інших. Навіть якщо вони нікого не засуджують, то часто відчувають заздрість.
У 1970-х і 1980-х роках ситуація була зовсім іншою, зазначається у статті. Жінки вчилися цінувати те, що вже мали, а не постійно наздоганяти когось. Звичайно, вони теж порівнювали себе з іншими, але це не було настільки масовим явищем, як сьогодні.
Ще кілька десятиліть тому світ був зовсім іншим. Діти дуже рано вчилися самостійності, а батьки давали їм багато свободи. Як зазначається, це були часи, коли можна було піти гуляти й повернутися додому лише після заходу сонця. Такий досвід різко відрізняється від того, до чого звикла сучасна молодь.
"Сьогодні батьки набагато пильніше контролюють своїх дітей. Іноді їх навіть називають "батьками-гелікоптерами", адже вони постійно перебувають поруч, стежать за безпекою дітей і намагаються вберегти їх від будь-яких неприємностей", - наголосили у виданні.
Професорка Ніколь Перрі, докторка філософії, каже, що батьки, які надмірно контролюють своїх дітей, роблять їх "менш підготовленими до складних викликів дорослого життя". Досягнувши зрілого віку, такі молоді люди дивуються, що їм доводиться самостійно відстоювати свої інтереси, адже ніхто не навчив їх цього раніше.
Старші жінки, звичайно, цінують добрі слова від близьких, однак значно більше покладаються на власну внутрішню впевненість. Їм не потрібно постійно чути похвалу, щоб вірити у свої здібності, йдеться у матеріалі.
"Молодші ж люди часто поводяться інакше, адже значною мірою будують упевненість у собі на схваленні інших. Через це їм складніше довіряти собі та встановлювати особисті межі. Надмірна залежність від чужої думки навряд чи є корисною", - зазначається у статті.
Щодня кожен стикається зі стресовими ситуаціями. Неможливо повністю уникнути довгих черг чи заторів на дорогах. Однак молоді люди часто реагують на такі дрібниці набагато емоційніше, ніж старші жінки.
"Жінки цього покоління визнають, що подібні ситуації можуть дратувати, але не дозволяють їм зіпсувати весь день. Молодші люди нерідко сприймають навіть невеликі незручності як серйозну проблему й дозволяють дрібницям надто сильно впливати на свій настрій", - пишуть автори.
Жінки покоління 1970-1980 років виросли в часи, коли люди рідше ставили під сумнів авторитет чи замислювалися над тим, чому влада часто належить саме найбагатшим. Сьогодні люди набагато охочіше критикують існуючий порядок речей і відкрито говорять про несправедливість. Діти 1970-х і 1980-х років не заперечують існування цих проблем, але дивляться на них під іншим кутом, стверджують у виданні.
Кожне покоління має власні модні тенденції, які впливають на те, як жінки одягаються, укладають волосся чи роблять макіяж. У минулі десятиліття це сприймалося як щось цілком звичне. На жінок тоді покладали стільки несправедливих очікувань, що вимоги щодо зовнішності здавалися порівняно незначною проблемою.
Сьогодні жінкам так само часто нав'язують певні стандарти зовнішності, але вони реагують на це інакше. Дехто наслідує модні тенденції незалежно від власного бажання, тоді як інші запитують, чому взагалі повинні це робити. Вони значно відкритіші до ідеї не відповідати загальноприйнятим стандартам і створювати власний стиль, пояснили у виданні.
Раніше УНІАН писав, що люди, які виросли у 1960-х, мають особливу рису. Зазначалося, що вони вони були самостійні і вміли долати життєві труднощі без постійного втручання дорослих, у них формувалося відчуття контролю над власним життям. Сучасне ж прагнення убезпечити дітей від будь-якого дискомфорту й "загладити" всі проблеми позбавляє їх можливості розвинути цю життєво важливу внутрішню опору.