Це стало одним із прикладів використання побічного промислового продукту під час будівництва довговічної інфраструктури.
У 1970-х роках під час будівництва злітних смуг аеропорту Ньюарк у США інженери використали вугільну золу для створення укріпленої основи покриття. Її змішали з вапном, портландцементом і піском, утворивши міцний цементний шар, розрахований на значні навантаження від великих літаків. Понад 20 років потому Федеральне управління автомобільних доріг США перевірило конструкцію і виявило, що укріплені ділянки залишалися в належному стані, пише The Times of India.
На початку – в середині 1970-х років в аеропорту Ньюарк розпочали будівництво та розширення злітних смуг, руліжних доріжок і майданчиків для стоянки літаків. Для укріпленої основи злітних смуг інженери використали вугільну золу.
За даними Федерального управління автомобільних доріг США (FHWA), злітні смуги мали асфальтове покриття з укріпленою основою під ним. Вугільна зола становила 10–12% суміші, а вапно та портландцемент – приблизно по 3–4%. Загальна товщина укріпленої основи сягала 61–91 см.
Вугільна зола вступала в реакцію з вапном і портландцементом, унаслідок чого утворювалася цементоподібна матриця, яка зв’язувала заповнювач. Тому основа за властивостями була ближчою до шару бетону невисокої міцності, ніж до звичайної насипної конструкції. За даними FHWA, одна із сумішей, що містила 4% вапна та портландцементу, досягала граничної міцності приблизно 13,8–17,9 МПа.
Особливо важливо, що таку основу перевіряли не лише в лабораторії. Пізніша оцінка FHWA показала: після понад 20 років експлуатації ділянки покриття зі стабілізованою основою залишалися в задовільному стані.
Водночас технологія мала певні обмеження. Стабілізовані основи можуть утворювати усадкові тріщини, які згодом поширюються через асфальтове покриття та збільшують потребу в ремонті. Тому довгострокові характеристики залежать не лише від міцності суміші, а й від її складу, типу вугільної золи, активатора, умов твердіння та укладання.
Досвід Ньюарка став одним із прикладів використання вугільної золи не просто як відходу після спалювання вугілля, а як компонента інженерної конструкції. За даними FHWA, стабілізовані основи з її використанням у багатьох випадках були економічнішими за інші матеріали, хоча фактична економія залежить від місцевих ресурсів, складу суміші та умов будівництва.
Цей проєкт показав, що промисловий побічний продукт можна використовувати в довговічній інфраструктурі за умови правильного підбору складу та технології. Понад 20 років потому оцінка FHWA засвідчила, що стабілізована основа під злітними смугами Ньюарка продовжувала працювати задовільно.
Раніше повідомлялося, що мешканець американського штату Юта перетворив своє захоплення потягами на незвичайний проєкт у власному дворі і власноруч збудував невелику залізницю.
За кілька місяців він проклав близько 122 метрів колії, а для створення міцної основи перевіз понад 18 тонн гравію.
Після завершення робіт незвичайною залізницею зацікавилися сусіди. Діти з навколишніх будинків просили покатати їх на потязі, а батьки спостерігали за поїздками. Будівельник сам керував потягом і розповідав гостям, як працює його залізниця.