Японські кліматологи дізналися, як аерозолі впливають на хмари

Із року в рік вчені приділяють все більше часу розробці технологій, які зможуть полегшити вивчення і прогнозування клімату. Цього разу вчені вдалися до допомоги надпотужного комп'ютера K, щоб дізнатися, як аерозолі впливають на погодні явища.

Про це йдеться в статті дослідницької групи з Інституту передових обчислювальних технологій в Японії (RIKEN AICS), опублікованій в журналі Nature Communications, передає Naked Science.

Аерозолі – це тверді частинки в атмосфері, які утворюються в результаті вітрової ерозії ґрунту, виверження вулканів, спалювання горючих копалин та інших природних і антропогенних процесів. Вони діють як ядра конденсації, граючи ключову роль в процесі утворення хмар, і перешкоджають нагріванню парникових газів, тим самим компенсуючи парниковий ефект.

Читайте такожВ атмосфері Землі вперше виявили аміак

Раніше вважалося, що збільшення щільності аерозолів призводить до появи більшої кількості хмар, але останні супутникові спостереження показали, що це не так. Кліматологи прийшли до розуміння того, що через різницю температур між верхніми та нижніми шарами хмар відбуваються процеси випаровування і конденсації, і якщо знизу аерозолі сприяють їх утворенню, то зверху вони дозволяють воді випаровуватися.

Традиційні кліматичні моделі не могли відтворювати внутрішньохмарні мікропроцеси, але за допомогою новітньої комп'ютерної установки фахівці створили модель, яка не тільки відображає зміни світової погоди протягом року з горизонтальною роздільною здатністю 14 кілометрів, але і враховує при цьому вплив аерозолів. На відміну від попередніх моделей, які показували рівномірне підняття хмар при збільшенні кількості аерозолів, ця сфокусована ще й на те, що відбувається всередині самих повітряно-крапельних утворень.

"Ми використовували нашу техніку для точної репрезентації мікрофізики хмар і вивчення "поведінки" аерозолів. В майбутньому ми плануємо використати ще більш потужні комп'ютери, щоб із більшою впевненістю прогнозувати кліматичні зміни", – пише один з авторів роботи, співробітник RIKEN AICS Йосуке Сато (Yosuke Sato).