Здебільшого мунтжаки поодинокі й територіальні тварини.
У світі існує величезна кількість незвичайних тварин, але мунтжак сильно вирізняється з-поміж них. У BBC Wildlife Magazine розповіли, що відомо про цей дивний рід оленів.
Зазначається, що мунтжаки є невеликими кремезними оленями, які широко розповсюджені в британських лісах, а також у Південній і Південно-Східній Азії. Найчастіше вони досягають у висоту до 50 см і не більші за середній за розміром собаку.
Дорослі самці мунтжаків важать від 10 до 18 кг, а дорослі самки - від 9 до 16 кг. Більшу частину літа ці олені ховаються у високій рослинності.
У виданні поділилися, що мунтжаки є травоїдними тваринами. Вони харчуються деревами і чагарниками, пагонами, травами, ягодами, горіхами і грибами.
Здебільшого мунтжаки поодинокі й територіальні тварини. У виданні зазначили, що вони використовують запах для спілкування частіше, ніж олені, які живуть у великих групах.
Також мунтжаки виділяються тим, що їхні роги мають лише по одному або два відгалуження, на відміну від багатьох інших родів оленів. На їхніх лобах є V-подібні щілини, які є лобовими залозами цих тварин.
Однією з головних особливостей мунтжаків є те, що вони можуть гавкати майже як собаки. За це їх прозвали "оленями, що гавкають".
У виданні підкреслили, що гавкіт мунтжаків більше схожий на крик лисиці, ніж на звуки, які видають собаки. Зазвичай ці олені гавкають кілька разів, коли їх турбують.
Крім того, у мунтжаків є ікла. Вони найпомітніші у дорослих самців і можуть сягати до 6 см завдовжки.
Цікаво те, що ікла мунтжаків можуть складатися, коли в них немає потреби. Наприклад, вони ховають їх під час годування.
У виданні розповіли, що мунтжаки із загрозливою швидкістю поширюються за межі свого первісного ареалу в південно-східній Англії. Експерти вважають, що це може спричинити екологічні порушення, оскільки ці олені люблять поласувати низькорослими рослинами.
Раніше журналіст Саммер Райландер розповіла цікаві факти про верблюжих павуків. Це один із найбільш незвичайних видів павуків у світі.
У верблюжих павуків вісім лап і дві педипальпи. Найчастіше вони мають коричневе або світло-коричневе забарвлення, що дозволяє їм залишатися малопомітними в пустелі.
Зазначається, що верблюжі павуки здатні пересуватися зі швидкістю до 16 км/год і найчастіше полюють уночі. Вони не отруйні, через що їм доводиться покладатися на свої потужні щелепи.