За допомогою мікро-КТ-сканера команда дослідників створила детальну 3D-модель чашоподібної голови Bothragonus swanii.
У Північній Америці мешкає дивна риба з незвичайним поглибленням у голові. Вчені довгий час гадали, навіщо воно потрібне рибі, і тепер висунули цікаву теорію, пише BBC Wildlife Magazine.
Дослідники з Університету штату Луїзіана припустили, що риба виду Bothragonus swanii використовує поглиблення в своїй голові як ударний інструмент, щоб видавати дзижчальні звуки для спілкування.
"Виглядає так, ніби у риби відсутній великий шматок черепа - як ніби хтось взяв маленьку ложку для морозива і вийняв його частину. Така особливість практично не зустрічається у риб - або у будь-яких інших хребетних", - заявив вчений-іхтіолог з Університету штату Луїзіана Деніел Гелдоф.
Відзначається, що існують різні теорії про призначення цього цікавого отвору в головах Bothragonus swanii. Щоб знайти відповідь, дослідникам потрібно було знайти екземпляри для вивчення, що не є легким завданням. Ці риби мешкають в дрібних кам'янистих приливних зонах від Каліфорнії до Аляски і дуже добре вміють ховатися.
За допомогою мікро-КТ-сканера команда дослідників створила детальну 3D-модель чашоподібної голови Bothragonus swanii. Модель вийшла настільки детальною, що на ній були видні окремі нерви.
"При збільшенні стає ясно, що в дивному отворі голови риби знаходиться безліч крихітних структур. На задній поверхні ямки видно явні стрижні (довжиною в кілька міліметрів) і надзвичайно крихітні кісткові шипи, всі спрямовані всередину", - поділився Гелдоф.
Іхтіолог вважає, що ці риби можуть використовувати ямки в своїх головах для відчуття руху і створення звуку. Крихітні шипи всередині їхніх голів можуть використовуватися як датчики руху води, оскільки вони рухаються, коли вода протікає через поглиблення.
Крім того, сканування показало, що перший ряд ребер у Bothragonus swanii дуже великий. За словами Гелдофа, ребра стали величезними і впиралися прямо в тверду кісткову виїмку біля основи черепної ямки. Потужні м'язи дозволяють цим рибам використовувати ребра як барабанні палички: вони вібрують, впираючись у виїмку в черепі.
Раніше еволюційний біолог Скотт Треверс розповів про плащоносну акулу. Вона жила ще за часів динозаврів і досі мешкає в глибоководних районах, залишаючись практично незмінною протягом останніх 80 мільйонів років.
Плащносна акула зазвичай мешкає у водах на глибині 600 метрів, тому її дуже рідко можна знайти живою на рівні моря. На перший погляд, непосвячений, ймовірно, взагалі не впізнає в ній акулу.
Щелепи плащоносної акули також є еволюційним пережитком. Замість висувної щелепи, як у більшості сучасних акул, її щелепа більш жорстка і прикріплена до черепа. Така будова нагадує щелепу ранніх хрящових риб, недоліком яких є обмежена рухливість щелеп.