У серпні 1948 року літак Beechcraft піднявся в повітря з вісьмома ящиками з бобрами, пілотом і фахівцем з охорони природи.
Після Другої світової війни багато людей у США переїхали далі від столиці Айдахо, Бойсе, у більш сільські райони, такі як Пайєтт-Лейк і Мак-Колл. Про це пише Discoverwildlife.
Зазначається, що популяція бобрів у цих регіонах уже влаштувалася, і люди були незадоволені тим, що вони поїдають дерева і будують греблі, оскільки це впливало на їхню власність.
Оскільки Департамент рибальства та полювання штату Айдахо визнав важливу роль бобрів як екосистемних інженерів і зрозумів, скільки грошей можна заощадити, переселивши їх в інші місця замість будівництва гребель для стабілізації водопостачання, було прийнято рішення переселити тварин, а не винищувати їх. Було вирішено переселити тварин на південь, у басейн Чемберлена, на гірський хребет Сотут у центральному Айдахо.
Цікаво, що перші спроби перевезти бобрів включали перевезення на конях, мулах і вантажівках, але це займало надто багато часу гірськими районами, і вони перегрівалися у своїх контейнерах. Саме тоді співробітник Департаменту рибальства та полювання Айдахо Елмо В. Хетер запропонував незвичайну ідею. Бобрів вирішили помістити у відкидні дерев'яні контейнери, кожен з яких був оснащений парашутом воєнного часу, що залишився в запасі, а потім скинути з літака. Контейнери автоматично відкривалися під час приземлення.
Після початкових випробувань з манекеном Хетер провів експерименти зі старим самцем бобрів на прізвисько Джеронімо, якого команда кілька разів скидала в контейнері з парашутом на льотне поле. У серпні 1948 року літак Beechcraft піднявся в повітря з вісьмома ящиками з бобрами, пілотом і фахівцем з охорони природи, здійснивши першу офіційну висадку. У наступні дні 76 бобрів були скинуті на парашутах недалеко від басейну.
Важливо, що всі, крім одного, пережили падіння: вони продовжили перетворювати ландшафт, і операція загалом була визнана успішною. Позитивний вплив бобрів було продемонстровано 2018 року, коли лісова пожежа охопила землі недалеко від Бо-Крік (притоки річки Літл-Вуд у Національному лісі Сотуз). У той час як більша частина навколишнього ландшафту була знищена вогнем, прилеглі до річки райони залишилися практично недоторканими. Аерофотознімки показали разючу різницю в зростанні рослинності між регіонами, де бобри були активні, і регіонами, де вони були відсутні.
Подальший розвиток історії стався 2015 року, коли історик виявив фільм, знятий Міністерством про цю операцію в 1950-х роках, який вважався загубленим.
Скільки орлів в Україні, де вони зимують, чим харчуються, розповів УНІАН орнітолог, співзасновник Українського центру досліджень хижих птахів і директор Навчально-наукового інституту природничих та аграрних наук Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького Максим Гаврилюк.