ВР у зв’язку p катастрофою в Мексиканській затоці продає активи. І якщо навіть Газпром не стане власником її частки в ТНК-ВР, британці вийдуть з проектів на шельфі Чорного моря, що на руку Росії, вважають експерти...
Російський інтерес "мексиканського" розливу
Серед активів особливий інтерес для нас викликає ТНК-BP. За даними Times, нафтовий гігант може продати 50% частку в російсько-британській компанії або її частину. Найбільш вірогідними покупцями вважають Газпром і Роснефть. У ТНК-ВР заявляють, що переговори з ВР поки не ведуться, але диму без вогню не буває. У ситуації варто розібратися, особливо в світлі «зміцнення дружби» Москви і Києва. Не можна знімати з рахунків і особливу зацікавленість Росії в контролі українського енергетичного ринку, який на сьогодні грає головну роль в політиці нашої держави. У принципі, аварія в Мексиканській затоці, якщо відкинути різного роду «душевні» моменти, зіграла на руку північній сусідці. Аж занадто помітно відгонить «російським духом» від будь-якої проблеми як у нафтовій свері, так і в газовому перерозподілі ринку. Та й реакція росіян на трагедію ВР була миттєвою.
30 червня в.о. глави ТНК-ВР Максим Барський заявив, що компанія може розглянути можливість покупки активів британської BP у разі їх продажу. «Якщо BP продаватиме, ми розглянемо», — сказав він. За словами М.Барського, ця тема обговорювалася на зустрічі у той час глави BP Тоні Хейворда і голови ради директорів ТНК-BP Михайла Фрідмана. Зацікавленість зрозуміла. Група ТНК-ВР входить в десятку найбільших приватних нафтових компаній в світі за обсягами видобутку нафти. Вона була утворена в 2003 році в результаті злиття нафтових і газових активів компанії ВР в Росії і нафтогазових активів консорціуму ААР (Альфа Групп/Аксесс Индастриз/Ренова). ТНК-ВР також володіє близько 50% російської нафтогазової компанії "Славнефть". ТНК-ВР має також частку близько 16% загального обсягу видобутку нафти в Росії (включаючи долю ТНК-ВР в компанії "Славнефть"). ТНК-BP належать п`ять нафтопереробних заводів в Росії і Україні і роздрібна мережа з 1,4 тис. автозаправних комплексів. Бізнес групи ТНК-ВР в Україні представлений наступними ключовими підприємствами: ТОВ «ТНК-ВР Коммерс» – управляючий центр, оптова торгівля нафтопродуктами на внутрішньому і зовнішньому ринках, здійснення координованої інвестиційної політики, забезпечення максимальної ефективності використання активів; ЗАТ «ЛІНІК» (Лисичанський НПЗ) – переробка нафтової сировини і виробництво нафтопродуктів; СП ТОВ «Кершер» – роздрібна торгівля нафтопродуктами через мережу автозаправних станцій, управління автозаправними комплексами (АЗК). Та і з грошима у компанії все гаразд. За підсумками I кварталу 2010 р. вона збільшила прибуток в 1,7 разу (до 1,27 млрд дол.) при зростанні виручки в 1,6 разу - до 10,24 млрд дол.
Ще в квітні ц.р. виконавчий директор ТНК-ВР Герман Хан після зустрічі з прем`єр-міністром Миколою Азаровим і першим віце-прем`єром Андрієм Клюєвим заявив, що нова влада висловилася на підтримку інвестпропозицій компанії. Обговорювалася можливість її участі у видобутку нетрадиційного газу і в розробці шельфу Чорного моря. Якраз те, на що робить ставку російська сторона, домагаючись всіма силами збереження за собою лідируючого становища енергопостачальника якщо не в світі, то хоч би на пострадянському просторі. А це потім дозволить не тільки об`єднати в недавньому минулому «дружні» народи під своїм двоглавим орлом, але і створити щось на кшталт «царської обителі».
Корпоративні розбирання і шельфові розклади
Варто нагадати, що два роки тому Р.Дадлі залишив пост генерального директора ТНК-BP через конфлікт з російськими акціонерами. На відміну від розуміння, досягнутого Р.Дадлі в США - він за походженням не британець, а американець, що, мабуть, цьому і сприяло – не зміг створити дружній фон в роботі компанії в РФ. AAR на чолі з російськими мільярдерами Михайлом Фрідманом, Віктором Вексельбергом і Леонідом Блаватником заявляли, що Р.Дадлі керує компанією тільки на користь британців. Ось і виходить, що внутрішній конфлікт в ТНК-ВР цілком можливий, а такі речі, як правило, закінчуються «дерибаном». І якщо Газпрому вдасться дістати частку ВР в ТНК-ВР, то експансію Росії на українському нафторинку виключати не можна.
Як відзначає експерт з енергетичних питань Богдан Соколовський, «входження Газпрому в активи ВР за межами Росії цілком укладається в російську енергетичну стратегію. Щоби хтось ще торгувався в питаннях, які стосуються України, за умов таких значних коштів на інших напрямах, я дуже сумніваюся. Тим часом, новий керівник ВР, а він приступить до роботи де-юре тільки в жовтні, навряд чи стане відволікатися на такі речі. Його увага зосередиться на вирішенні проблеми в Мексиканській затоці. ВР потрібні десятки мільярдів, що є серйозною мотивацією для компанії зайнятися пошуком коштів.
Що до України, то сьогодні ТНК-ВР, є в ній ВР чи ні, однаково де-факто контролює більшу, ніж було би логічно, частку нашого ринку. Проблема полягає в розробці шельфів, без ТНК ніякі питання в даній сфері не можуть бути вирішені, хоча в Україні створені умови, щоби зайшов будь-який інвестор. Тому, якщо піде ВР з України, то це тільки посилить юридичну складову контролю і доступу до шельфу вже чисто російської компанії. Для протистояння цьому я не бачу зараз реальних шансів. І минулі уряди цього не змогли зробити, або не захотіли, і нинішня влада не стане перешкоджати. При цьому самі видобувати нафту з шельфу не можуть».
І ще одна думка. Президент Київського міжнародного енергетичного Q-клубу Олександр Тодійчук вважає, що «поки рано говорити що-небудь конкретне, оскільки не озвучені остаточні рішення. Зараз, враховуючи імідж ВР на американському континенті, дії компанії будуть спрямовані на збереження позицій, у т.ч. у Росії або в зоні впливу РФ. Разом з тим, продаж активів у ТНК-ВР можливий, і це має деякі ситуативні позитиви для ВР. У ТНК-ВР є перспективи роботи в Чорному морі, але, враховуючи прецедент в Мексиканській затоці, думаю, що у ВР мало шансів на реалізацію проектів у глибоководних зонах.
До того ж, Росія починає піднімати питання про те, що варто заборонити розробку нафтогазових родовищ в Чорному морі, для неї це надзвичайно вигідно, оскільки у її територіальних водах немає великих запасів нафти. Я думаю, що це буде однією з нових політик Росії, вона завжди використовує екологічну складову. РФ спробує вплинути на Україну в даному питанні, щоби ми не отримали можливість вийти з-під її контролю у нафтовій сфері.
У ВР хороші контракти з Азербайджаном, у Каспійському морі. Потрібен час, щоби зажили рани після «нафтового Чорнобиля». А поки для ВР немає великих перспектив в Україні, враховуючи, що конкуренти з радістю використовують всі наявні негативи проти компанії.
Я за те, щоб Україна розробляла нові родовища в Чорному морі. Не зважаючи на те, що в світі продовжують працювати тисячі свердловин, основна проблема – безпека – залишається. Слід зробити правильні висновки, вивчити ситуацію, щоби не допустити подібної «мексиканській» катастрофи. Росія тут може бути партнером, і не тільки вона. Нам однаково доведеться з кимсь працювати в плані нових розробок родовищ».
Іншими словами, ВР може піти з України, але при будь-якому розкладі питання розробки шельфів Чорного моря залишається для нас актуальним. За час незалежності влада безліч разів викрикувала гасла – вперед до енергетичної самостійності! Але далі за слова справа не йшла. Технічна сторона питання як не підіймалася, так і не підіймається. Інвесторам традиційно обіцяють посприяти в починаннях, а потім при зміні керівництва країна втягується в багаторічні судові тяганини з тими ж інвесторами, оскільки плата за участь обговорювалася з попередниками, а значить, пройшла повз кишені наступника. Ось і зараз, розповідаючи про причини підвищення тарифів на газ для населення, чого, зауважте, влада запевняла, що робити не буде, прем’єр-міністр Микола Азаров заявив: «Ми повинні подумати про те, що свердловини, які качають паливо на нашій території, не вічні. Рано чи пізно вони вичерпаються, і треба бурити нові свердловини. І якщо ми хочемо зберегти видобуток, який ми маємо, а ми хочемо його не просто зберігати, а в два рази збільшити, то ми повинні нарощувати капіталовкладення в розвиток нашої власної нафтогазової промисловості».
Які гарні наміри, а головне, виправдані. Тоді чому раніше, коли влада в країні теж була в руках нинішнього керівництва, воно мало що зробило в цій сфері? І не тільки воно. Видно, за турботами мирськими VIPам не до цього. А поки хай гризуться іноземці, хто видобуде тонну-другу палива з благодатної української землі. Головне, щоб «інвестор» виявився добросовісним, а то ми вже точно «мексиканського розкладу» не переживемо.
Нана Чорна (УНІАН)