Держава створила НКРЕКП, щоб захищати споживача від свавілля енергетичних монополій. У справі приватного підприємства "АВЕРС-LVIV" усе відбувається навпаки – і це видно з документів, а не з емоцій.
Суть спору – в одній точці. Де проходить межа балансової належності мереж: там, де її зафіксовано в первинному Акті розмежування, чи там, де зручно обленерго? У листі від 22 травня 2026 року НКРЕКП заявила, що межа – "на опорі № 44". Але той самий Акт (пункт 2.1), на який посилається Комісія, чорним по білому фіксує іншу точку – портали підстанції "Львів-Південна". Різниця між цими двома точками – 6,33 кілометра високовольтної лінії 110 кВ, яка є приватною власністю "АВЕРС-LVIV", що підтверджено Фондом державного майна.
Найпоказовіше: з висновком Регулятора не згоден сам власник магістральних мереж – ПрАТ "НЕК "Укренерго". Листами від 05.12.2024, 21.04.2025 і від 06.07.2026 воно тричі підтвердило, що спірна ділянка не належить до системи передачі, а межа – саме на порталах підстанції, а не на опорі № 44.
Що зробив Регулятор у відповідь на відкритий лист? У листі від 10 липня 2026 року фактично відмовився розбиратися по суті, порадивши звертатися до адміністративного суду. Тобто там, де є документально підтверджена суперечність між позицією держоргану і первинним документом, споживачу пропонують роками судитися з державою за право отримати достовірну відповідь.
Це історія не про одну опору. Це про те, чи виконує регулятор свою єдину функцію – бути арбітром, а не адвокатом монополіста.
Повний текст відкритого листа до НКРЕКП і всі документи дивіться тут.