Сонячна панель на балконі квартири в українських реаліях – це вже не екзотика, а одна з поширених опцій для забезпечення енергонезалежності оселі. Але між "мати власне джерело електроенергії" та "економити на електроенергії" є суттєва різниця.
Про наш досвід встановлення панелі на балконі 13-го поверху, труднощі з монтажем та перші результати її роботи я вже писала раніше.
Тепер можна сказати, чи достатньо такої системи не лише для автономності в умовах відключень, а й для реальної економії. І виявилося, що для другого варіанту однієї панелі замало.
На щастя, українців переважно не спіткали багатогодинні відключення світла в літню спеку, про які попереджали експерти і влада. Тому наша система залишилася невикористаною страховкою на такі випадки. Але в перший місяць після встановлення сонячної панелі та підключення її до EcoFlow ми намагалися активно тестувати її можливості – було цікаво не лише побачити, скільки "тягне" така домашня система, а й чи може вона дати відчутну економію на квитанціях.
Користуватися енергією панелі для побутових потреб можна було приблизно з 11 години, коли сонце виходило на потрібний бік, і до 17-18 (хоча в цей час генерація вже падала). Від панелі протягом дня в нас працювала дрібна техніка на кшталт роутера, ноутбука, зарядок телефонів, а також телевізор і холодильник. Також можна було розігріти їжу в мікрохвильовці чи закип’ятити чайник або запустити кавомашину – попри високе споживання, потужності зарядної станції вистачало на декілька хвилин їхньої роботи, а сонце досить швидко компенсувало витрачені кіловати.
При цьому бойлер в цей час був вимкнений, готувати їжу на електроплиті чи в духовці/аерогрилі теж не було можливості (за необхідності перемикалися на "міську" електрику). Посудомийна та пральна машини також працювали у вечірній час вже від розетки.
Цей експеримент ми проводили у травні, а в червні мали нагоду оцінити результат економії у квитанції. І він виявився не надто успішним.
Споживання електроенергії у травні, порівняно з квітнем, зменшилося, але не суттєво – на 29 кВт/год або на 8%. У грошах це дає геть не суттєву суму у 125 гривень. Назвати це серйозною економією складно – навіть за такого підходу більша частина електроенергії продовжувала надходити з мережі.
Тож ми вирішили порахувати, якою мала б бути сонячна система, щоб її вплив на платіжку став справді відчутним. Адже саме для певної енергонезалежності наша конструкція працює, а ось для відчутної економії на платіжках її замало.
За середнього споживання у 324 кВт/год на місяць ми використовуємо приблизно 10,8 кВт/год на добу. Наша панель потужністю 450 Вт у сприятливих умовах реально видає близько 360 Вт. Якщо взяти шість годин такої генерації на день, отримаємо приблизно 2,16 кВт/год на добу. За місяць це близько 65 кВт/год, тобто в ідеальному сценарії – приблизно 280 гривень електроенергії за нинішнім тарифом.
За наших умов фактична різниця у споживанні між квітнем і травнем в грошовому вимірі становила вдвічі менше. Звичайно, не можна стверджувати, що всі ці 125 гривень – результат роботи панелі, адже на споживання впливають і поведінка родини, і сезонні фактори.
Одна сонячна панель просто фізично не може забезпечити помітну частину потреб квартири, якщо її мета – не пережити відключення, а зменшити рахунок за електроенергію.
Теоретично, щоб виробити обсяг, співставний із нашим середнім місячним споживанням, потрібно було б близько п'яти таких панелей. І така кількість матиме потужність приблизно 2,25 кВт. Причому це розрахунок за досить оптимістичним сценарієм, адже восени та взимку генерація буде істотно нижчою.
Але для квартири це вже зовсім інший масштаб: п'ять панелей розміром приблизно 170 на 110 сантиметрів – це понад дев'ять квадратних метрів конструкцій і близько 100 кілограмів лише самих панелей. І тут питання "А чи можна це фізично встановити на балконі?" стає риторичним.
Навіть якщо відкинути фантастику у вигляді розміщення п’яти панелей в квартирі (припустимо, є приватний будинок), виникає наступна проблема: наша EcoFlow просто не розрахована на такий обсяг сонячної генерації: станція має акумулятор на 1024 Вт/год, максимальну вихідну потужність 1800 Вт і приймає від сонячних панелей максимум 500 Вт. Навіть якби ми повісили на балкон п'ять панелей, наявна станція не змогла б повноцінно використати їхню сумарну потужність.
Тобто просто збільшити кількість панелей не вийде: для системи на 2,25 кВт потрібен вже інвертор або потужніша зарядна станція. А це одразу означає значно більші витрати – від 50 000 гривень за інвертор з акумуляторною батареєю (і практично до нескінченності, якщо збільшувати потужність системи).
Можна зробити висновок, що затівати такий проєкт виключно заради економії було б абсолютно провальним рішенням.
Тому наш експеримент показав: сонячна панель у квартирі – цілком реальна історія, але одна компактна панель із портативною зарядною станцією – це насамперед резервне джерело живлення, а не спосіб радикально зменшити платіжку.
Щоб сонце справді почало суттєво економити гроші, потрібна вже система в кілька кіловатів потужності. А разом із нею – місце для панелей, правильний інвертор, достатня ємність акумулятора – і зовсім інший бюджет. Який за поточного рівня оплати електроенергії в тисячу з хвостиком гривень буде окупатися не один рік.
Тому для мешканця багатоповерхівки встановлювати таку систему виключно заради економії, на нашу думку, сенсу немає. Але якщо мета – отримати максимально бюджетний варіант резервного живлення, наш досвід показує, що навіть одна недорога панель у парі із зарядною станцією середньої потужності цілком справляється із цим завданням.
Під час відключень така система дає можливість мати власне джерело електроенергії – звісно, коли погода дозволяє. Саме заради цього ми її і встановлювали.