Голова профспілкової організації НАЕК "Енергоатом" Сергій Снітков розповів, як трудовий колектив компанії оцінює нещодавній корупційний скандал та які ризики це несе.
Після розслідування "Мідас" про масштабні розкрадання в енергетиці ситуація навколо НАЕК "Енергоатом" залишається напруженою. Компанія стала об'єктом пильної уваги правоохоронних органів, парламентських слідчих комісій, а уряд розглядає можливість часткової приватизації підприємства.
Сергій Снітков, заступник голови Атомпрофспілки та голова профспілкової організації НАЕК "Енергоатом", розповів, як ці процеси виглядають зсередини багатотисячного колективу та впливають на роботу оперативного персоналу на станціях.
Профспілка атомників об'єднує та представляє інтереси всього трудового колективу "Енергоатому": від технічних працівників до ліцензованого персоналу АЕС.
Сергій Снітков стояв біля витоків створення першого колективного договору між персоналом та компанією. Понад 30 років він займається захистом прав працівників АЕС, пройшовши шлях від активіста на Південноукраїнській станції до головного переговорника у діалозі між колективом атомників, менеджментом держкорпорації та урядом.
Пане Сергію, останніми місяцями ми стали свідками шквалу новин про обшуки, підозри та слідчі дії щодо топменеджменту "Енергоатома". Для стороннього спостерігача це виглядає як системна криза. Як останні події та розслідування сприймається всередині колективу?
Ситуація навколо компанії, звісно ж, обговорюється на місцях. Ми звикли останнім часом читати якісь сенсації. Що власне і відбувається. Але є правоохоронні органи. Тому давайте одразу розставимо крапки над "і". Ми живемо у правовій державі. Робота правоохоронної системи – виявляти та доводити провину, і ми поважаємо цей процес. Якщо хтось із посадовців порушив закон, він має нести відповідальність. Атомпрофспілка ніколи не виступала і не виступатиме адвокатом порушень закону.
Проте нас турбує інше. Не має бути так, щоб звинувачення розповсюджувалось на весь колектив компанії. Тому що, наприклад, слюсар приходить на роботу для того, щоб експлуатувати або ремонтувати обладнання. Щоб воно надійно працювало і ремонт був зроблений вчасно. Це головне завдання всього персоналу, який працює в компанії. Однак, ми чуємо публічні звинувачення, наприклад: "в "Енергоатомі" крадуть", "атомники корумповані".
Я хочу наголосити: відбувається небезпечна підміна понять. Звинувачення окремих осіб не має ототожнюватися з усім 30-тисячним колективом "Енергоатома". Це люди, які не мають жодного відношення до закупівель чи фінансових потоків. Це обхідники обладнання, оператори Блочних щитів керування, інженери реакторних та турбінних цехів, ремонтний персонал. Це висококласні фахівці, еліта інженерної думки, які щодня, часто під сиренами, забезпечують роботу блоків на максимальній потужності.
Тобто ви вважаєте, що репутаційні удари по верхівці компанії зачіпають рядових працівників?
Безумовно. "Енергоатом" – це потужна компанія, яка руками своїх працівників робить дуже важливий внесок в розвиток держави, її стабільність. Під час війни атомна енергетика, витягує, по суті, енергетику та економіку країни. Але коли в медіа лунають узагальнені нападки на "Енергоатом", це демотивує професіоналів. Уявіть собі стан людини, яка відпрацювала важку зміну, забезпечуючи ядерну безпеку, а вдома з новин чує, що вона працює в "злочинній організації". Це несправедливо і це небезпечно. Маємо пам’ятати дорогу ціну помилок персоналу, адже долаємо наслідки Чорнобильської трагедії досі.
Невиправдані узагальнення кидають тінь на сумлінну роботу працівників Енергоатома. Ми закликаємо медіа та політиків чітко розділяти: є конкретні прізвища фігурантів розслідувань, а є багатотисячний колектив, який тримає на своїх плечах світло в оселях українців.
Про політиків. Останнім часом окремі народні депутати, за наявною інформацією, формують списки працівників для звільнення, передаючи їх до Наглядової ради та інших органів. Як ви прокоментуєте таку практику з точки зору трудового права та корпоративного управління?
На нашу думку, така ситуація є абсолютно неприпустимою і, відверто кажучи, загрозливою.
У нас проведена корпоративна реформа. Є Наглядова рада, є правління, є чіткі процедури оцінки ефективності персоналу. Коли ж окремі народні депутати складають власні "списки неугодних" і спускають їх як директиву для кадрових чисток - це ручне керування найгіршого зразка.
Це створює небезпечний прецедент. Якщо сьогодні депутати через такий механізм можуть впливати на звільнення головного інженера чи директора, то завтра це може торкнутися будь-кого. Це відкриває шлях до тіньового впливу на роботу стратегічного підприємства.
Але ж депутати можуть апелювати до функції парламентського контролю…
Нехай депутати перевіряють ефективність використання коштів або виконання законодавства. А втручання в кадрову політику оператора АЕС - це зовсім інше.
Люди на станціях починають думати не про регламенти, а про те, чи не потрапили вони в чийсь "чорний список". Така атмосфера страху і невизначеності неприйнятна для ядерної галузі.
Працівники атомної галузі – це не просто люди з вулиці. Атомна енергетика - це сфера жорстких регламентів і ліцензій. Фахівця, якого готували 10-15 років, не можна просто звільнити, бо його прізвище не сподобалося політику, і поставити на його місце "свою" людину. Це пряма загроза безпеці.
Що таке, наприклад, виконати роботи зі зварювання. Це ж не десь у підвалі зробити, цей шов на обладнанні атомного блока, там, де надзвичайно високі тиски, де є певний рівень радіації. І це треба робити дуже професійно, адже відповідальність зашкалює.
Атомник приходить після вищого навчального закладу і починає з робочої посади. Навіть, якщо випускник, наприклад, отримав спеціальність реакторника чи турбініста, він має отримати той неоціненний досвід, розпочавши з низів. Він приходить на станцію і минають роки професійного ґартування перед тим, як він стане провідним інженером. Атомна галузь – надзвичайно специфічна, тому люди тут – є її основою.
Тобто ви вбачаєте ризики у можливих кадрових ротаціях?
Ризиком є турбулентність в управлінні. У Енергоатомі відбулась корпоратизація, яка визначає, яким чином обирається Наглядова рада і правління. Профспілкова організація не має права на це впливати, це прерогатива держави, як акціонера товариства.
Найголовніше, на нашу думку, щоб не прийшли менеджери, які абсолютно не розуміються на атомній енергетиці. Тут мають працювати люди, які безпосередньо володіють інформацією, що таке атомні блоки, що таке атомна енергетика, як експлуатуються ядерні реактори. Тому що керівник компанії відповідає за безпеку експлуатації підприємства, він обов'язково повинен мати відповідну ліцензію.
Добре, коли компанію очолює фахівець, який має широку експертизу і досвід керівних посад на чолі атомних станцій. І це логічно, адже пріоритет – безпека експлуатації вітчизняних АЕС.
Міністр економіки Олексій Соболєв під час Всесвітнього економічного форуму у Давосі заявив, що уряд готовий виставити на продаж 25% акцій "Енергоатома". Чи ведеться з профспілкою діалог з цього приводу?
На жаль, ми дізнаємося про це з новин. І це проблема.
Заяви щодо приватизації частки "Енергоатома", які лунають від посадовців, є вкрай небезпечними з точки зору морально-психологічного стану в колективі.
Ми свідомі того, що держава є єдиним власником і має право планувати економічну стратегію. Але, колеги, ми говоримо про ядерну галузь країни, де триває війна. Такі фундаментальні рішення мають прийматися прозоро ("Prozorro" має бути не лише в тендерах, а й у намірах влади) і обов’язково обговорюватися з представниками трудових колективів.
Чого саме побоюються працівники? Приходу іноземного інвестора?
Люди бояться невизначеності. Під час корпоратизації компанії ми мали складний діалог, але досягли домовленостей, закріпили соціальні гарантії. Підписали колективний договір, який регулює взаємовідносини між роботодавцем і працівниками. Завдяки цьому колектив отримав фундамент стабільності та впевненість у завтрашньому дні.
Зараз же такі заяви вкидаються в інфопростір без роз'яснень. Працівник думає: "Якщо продадуть 25%, що буде зі мною? Чи не буду я викинутий на вулицю? Чи залишиться гідна зарплата? Чи збережеться діючий колективний договір?".
В умовах, коли ворог атакує енергосистему, додавати працівникам ще й тривогу за власне майбутнє через можливий продаж активів - це безвідповідально. Це точно не сприяє нормальній, зосередженій роботі.
Яка ваша пропозиція уряду в цьому питанні?
Ми відкриті до обговорення. Це наша офіційна позиція: якщо уряд має такі плани, якщо це вимога часу чи партнерів - будь ласка, запрошуйте нас. Ми готові в будь-який момент прийти, сісти за стіл переговорів, вивчити аргументи, донести позицію людей і знайти компроміс. Але це має бути діалог, а не "сюрприз" у ранкових новинах.
До прикладу, наша профспілка бере активну участь у діалозі із владою щодо нового Трудового кодексу. Наразі там є дуже багато напрацювань зі сторони держави, які розв’язують руки роботодавцю і роблять незахищеними працівників стосовно їх звільнень, додаткових пільг тощо. Атомпрофспілка входить до нещодавно створеного комітету і працює над текстом майбутнього законопроєкту, аби нова ітерація враховувала і потреби працівників.
Якщо діалог не вдається, які інструменти має профспілка для захисту інтересів колективу?
Профспілка завжди стояла горою за своїх працівників. Це було і в кінці 90-х, коли персоналу не платили заробітну платню. Ми організовували наметові містечка у містах-супутниках АЕС, їздили під Кабінет міністрів у Київ у білому спецодязі та касках, відстоюючи свої права.
Захищали колектив і за кілька років до повномасштабного вторгнення, коли Мін'юст заблокував рахунки компанії. Ми пікетували під стінами міністерств. І ми завжди добивалися того, аби нас чули, чули колектив, на плечах якого стоїть стабільність підприємства та і держави загалом.
Що профспілка робить, аби ситуація залишалась стабільною, попри війну, постійні обстріли, блекаути та слідчі дії?
Ми працюємо з людьми. Пояснюємо, захищаємо, надаємо юридичну підтримку. Але наш ресурс не безмежний.
Ми хочемо донести простий меседж: безпека атомної енергетики базується на людях. Не на обладнанні, а на людях, які його обслуговують.
Звинувачення мають бути адресними і доведеними в суді. Кадрові рішення - професійними, а не політичними. А плани на майбутнє - зрозумілими для колективу.