Кумівство, некомпетентність і корупція є болючою проблемою для України всі роки її незалежності. Проте після 2019 року, а особливо від початку повномасштабного російського вторгнення, це сприймається суспільством вкрай гостро. Виникає лють через те, що у країні, яка воює, можуть існувати недоторканні "території". До таких, на жаль, певною мірою належить і Національний банк.
Звернення до НАБУ не завжди приносять миттєвий результат. Лише після мого позову до ВАКС, антикорупційний орган вніс заяву до ЄРДР і тепер змушений розпочати розслідування щодо можливих корупційних правопорушень заступника голови НБУ Дмитра Олійника. Звісно, відкриття кримінального провадження — це ще не обвинувальний вирок. Але це лише початок. І я докладу зусиль, аби цей початок не перетворився на імітацію.
Не секрет, що я фактично два десятиліття мав пряме відношення до банківської системи, зокрема й до роботи в НБУ. Знаю багатьох, і багато хто знає мене. Це дає можливість отримувати інформацію зсередини та розуміти внутрішню логіку ухвалення рішень регулятором. Зазвичай це та сама сутичка "бульдогів під килимом". Однак публічні скандали, як-от адміністративний тиск Нацбанку на банк Петра Порошенка, дають змогу зафіксувати деталі цієї "кухні": непотизм, клани, конфлікти інтересів і токсичні зв'язки з російським капіталом на самій верхівці регулятора.
Нещодавно я докладно описував це у своєму блозі. Нагадаю: голова НБУ Андрій Пишний "підтягнув" до Нацбанку Дмитра Олійника з "Ощадбанку". Своєю чергою, пан Олійник привів туди свою адвокатку і колегу з PwC Анну Липську, ексспівробітницю підсанкційного російського ІФД "Капітал".
Це класика жанру: ланцюжок особистих лояльностей замість інституційних запобіжників.
На ринку давно циркулює неформальна оцінка ролей: Пишний – політична "парасолька", Олійник – "касир". Але я не займаюсь плітками. Для справжнього розуміння ситуації потрібні документи – і вони з’явилися.
До моїх рук потрапила виписка з реєстрів ОАЕ та пакет супровідних матеріалів. Я передав їх до НАБУ і, звісно, не публікую, поки триває слідство. З цих документів випливає картина, яку неможливо ігнорувати, а саме – ознаки того, що пан Олійник може легалізувати незаконні статки шляхом інвестицій у нерухомість в Об'єднаних Арабських Еміратах.
Згідно з випискою, йдеться про квартиру у Zenith Tower (Al Hebiah Fourth) у Дубаї. Ціна помешкань у цьому житловому комплексі інвест-класу стартує від 200 тисяч доларів.
Як то кажуть, красиво жити не заборониш. Власниця помешкання – Ольга Кушнір. Це дівоче прізвище тепер вже ексдружини Дмитра Олійника. І ось ще один "збіг": у своїй декларації за 2023 рік Олійник згадує, що його дружина Ольга отримала посвідку на проживання в ОАЕ, підробляла фрілансером у Dubai Media City і заробила ні мало ні багато 7,7 млн грн.
От тільки про саму квартиру у Дубаї в декларації – жодного слова.
Хоча, на мою думку, згадка мала бути. Адже подружжя розлучилося 28.12.2023, а квартиру в оренду Ольга Кушнір здавала вже з 11.07.2023. А придбала – ще раніше.
Здатність пані Ольги самостійно купити нерухомість у Дубаї викликає величезні сумніви. Два найпоширеніші способи отримати посвідку на проживання в ОАЕ – це відкриття бізнесу (інвестиція від $136 тис) або придбання житла (від $204 тис). Проте істотне зростання доходу О. Олійник відбулося саме у 2023 році. Станом на початок року її доходи у 2021 та 2022 роках становили відповідно приблизно $32 тис та $21 тис. Вона просто не могла мати "вільних" $136 тис для інвестиції, а тим більше – на купівлю квартири.
У Ольги Кушнір/Олійник справді був сайт mrkt-solutions.ae, де вона пропонувала послуги маркетингу. Це формальне пояснення, звідки взялися 7,7 млн грн у родини. Виглядав сайт непереконливо, а зараз взагалі закритий. Тому в легенду про талановитого маркетолога, яка раптом почала заробляти сотні тисяч доларів на рік та інвестувати у дубайську нерухомість, я не вірю.
Як випливає з декларації Дмитра Олійника, його ексдружина орендує квартиру у Відні, де мешкає із сином. За моїми даними, Ольга, вже у статусі колишньої дружини, придбала чомусь саме в Україні Lexus NX 350H 2024 року випуску, хоча живе за кордоном. Ціна такого авто стартує від $50 тис.
Відповіді на ці загадки та збіги мав би дати пан Олійник, який, за чутками, нерідко відвідує славне місто Відень і проводить час не лише з формально колишньою родиною, а й "стратегічні сесії" з різними банкірами, що переховуються за межами України. Наприклад, із паном Бахматюком, який сам є підслідним НАБУ. Пропоную пану Олійнику публічно спростувати факт цієї зустрічі.
Фіктивне розлучення – один з найулюбленіших способів українських чиновників для легалізації незаконних доходів і маскування активів. Це не моя фантазія, це багаторічна практика, не раз описана розслідувачами. Чи саме так відбулося у випадку Олійника – має з’ясувати НАБУ. Я стверджую: зафіксований у матеріалах набір ознак – типовий "червоний прапорець", який детективи повинні ретельно перевірити.
І дуже знаково, що ВАКС уважно переглянув надані матеріали й зобов’язав НАБУ все-таки відкрити провадження.
Окремо – про етику та репутацію. Я не приймаю аргументу "всюди так". Всюди так – означає, що система прогнила.
І якщо в керівництві НБУ є навіть натяк на "касу", в яку "заносять", то це прямий удар по довірі до регулятора та до гривні з боку наших західних партнерів.
Декілька слів персонально до пана Олійника та його керівника Пишного. Якщо я не правий, їм варто довести це фактами. В іншому разі – краще чесно визнати помилки й піти. НБУ – не місце для "кола довіри", НБУ – місце, де відповідають гривнею кожного українця.
Тепер м’яч — на боці НАБУ. Проведіть повну, незалежну, документально підтверджену перевірку. Вибір простий: або ми будуємо центральний банк, який не соромно ставити в один ряд із європейськими інституціями, або лишаємося країною, де фіктивні розлучення, "свої" адвокатки та "каси" – це частина офіційної архітектури влади.