Останнім часом активно розкручується ідея відродження СЕЗ. Регіональні шанувальники податкових пільг завмерли в очікуванні «щастя». Однак «верхи» ще остаточно не визначилися...
Поперед паровоза...
Якщо прослідкувати, хто, що, коли і як говорив по приводу СЕЗ, виникає легке здивування. Так, голова Донецької облдержадміністрації Анатолій Близнюк, посилаючись на слова Президента Віктора Януковича, заявив про швидке відновлення дії закону про спеціальні економічні зони і території пріоритетного розвитку. «Президент однозначно сказав, що він поверне закон про СЕЗ і ТПР», - відзначив губернатор. При цьому він підкреслив, що глава держави йому «дав завдання готувати навчання всіх регіонів щодо роботи в цій ідеології».
За відродження СЕЗ виступає і Кабмін, але з обмовками. Так, віце-прем`єр Володимир Семиноженко вважає ідею вірною, але такою, що вимагає доопрацювання законодавчої бази з цього питання.
Досить несподівано у "регіональному" хорі прозвучав коментар заступника глави Адміністрації Президента Ірини Акімової. Вона прямо сказала, що вважає реактивацію СЕЗ недоцільною, відзначаючи серйозні корупційні ризики. Таким чином, не зважаючи на те, що прихильники СЕЗ у рядах влади сьогодні в очевидній більшості, питання відновлення роботи зон далеке від вирішення.
Більше того, як з`ясувалося, у Кабміні навіть не йшлося про конкретні кроки в цій сфері. Як відзначив УНІАН віце-прем`єр-міністр Сергій Тігіпко, Президент не давав ніяких конкретних розпоряджень щодо відновлення роботи СЕЗ. “Була розмова тільки про розгляд цього питання», - сказав він. За його словами, зараз збираються матеріали щодо всіх сильних і слабких сторін, які були в законодавстві по СЕЗ. «В процесі функціонування СЕЗ у нас не спрацьовував один дуже важливий момент – не був до кінця закритий кордон, що приводило до різних зловживань. Ті товари, які мали йти із СЕЗ на експорт, потрапляли на внутрішній ринок. Фактично. саме це і поховало ідею СЕЗ. Зараз ми подивимося, що можна зробити для того, щоб уникнути подібних проблем в майбутньому”, - відзначив віце-прем`єр. Разом з тим, С.Тігіпко переконаний, що сам принцип СЕЗ може і повинен бути використаний в Україні.
Ось такі справи, виходить, що губернатор Донецької області поспішив видати бажане за факт, що вже відбувся. Те, що відновлення пільг для СЕЗ відбудеться не завтра, є безперечним позитивом – у всіх є можливість пригадати, що зони дали українській економіці, і що вони з неї взяли.
Історія зонування
У березні 2005 року змінами в закон про держбюджет податкові пільги на територіях всіх СЕЗ були скасовані (Нагадаємо, тоді до влади тільки но прийшов тандем Ющенка-Тимошенко - ред.).
На початок 2005 року в Україні налічувалося 11 СЕЗ: «Донецьк» (Донецьк і Донецька область), «Азов» (Маріуполь), «Порт Крим» — (Керч), «Інтерпорт Ковель» (Ковель Волинської області), «Закарпаття» (Ужгородський і Мукачевський райони), «Славутич» (Славутич Київської області), «Курортополіс Труськавець» (Труськавець Львівської області), «Яворів» (Яворівській район Львівської області), «Миколаїв» (Миколаїв), «Рені» (Рені Одеської області), «Порто-Франко» (територія Одеського морського порту). Запланований термін дії СЕЗ «Донецьк» і «Маріуполь» складав 60 років, дія пільг в інших зонах передбачалася на 30 років.
На кінець 2004 року тільки 3% підприємств, що працювали в СЕЗ, виконували затверджені для них інвестиційні плани. З 2000 по 2005 рік підприємства-пільговики сплатили до бюджетів всіх рівнів 3,5 млрд грн. При цьому умовні нарахування на їх діяльність (пільги) склали 8,4 млрд. грн. Чи не 80% умовно нарахованих платежів довелося на СЕЗ «Донецьк» і «Маріуполь» (обидві – Донецька обл., в простолюдді "донецький офшор"). Мабуть, саме через це найзавзятіше за відновлення «зонування» виступають представники саме Донецького регіону. За п`ять років на території українських СЕЗ було освоєно близько 10 млрд. грн. інвестицій, з яких тільки близько третини припало на зарубіжні. На території СЕЗ було створене 52 тисячі нових робочих місць, що, прямо скажемо, зовсім не багато.
До найбільш успішних підприємств, які працювали в рамках зон, експерти відносять закарпатські «Єврокар» (збірка автомобілів), «Ядзакі Україна» (виробництво автомобільної проводки), «Джейбіл Серкит Україна» і «Флекстронікс» (електронні компоненти до побутової техніки), Миколаївський суднобудівельний завод, донецький металургійний завод «Істіл (Україна)» (зараз ДЕМЗ). Не погано працювала СЕЗ «Яворів». Відміна податкових пільг привела до того, що ряд іноземних інвесторів або скоротили обсяги виробництва в Україні або, як «Ядзакі Україна», припинили свою роботу. Серед плюсів СЕЗ на сьогоднішній день одним з найбільш важливих бачиться безмитне ввезення в Україну сучасного виробничого устаткування. Саме модернізації різних галузей промисловості Україна сьогодні потребує як ніколи.
У 2006 році до позитивних результатів ліквідації СЕЗ експерти відносили детінізацію значних грошових потоків, що стало можливим після закриття «донецького офшору». В той же час, в адресу українського уряду звучали цілком обгрунтовані претензії з боку іноземних інвесторів, які йшли в наші СЕЗ, розраховуючи на довгострокові пільги. Особливо сильно за відміну преференцій образилися польські бізнесмени, для яких СЕЗ на заході України могли стати таким собі маленьким Китаєм з дешевою робочою силою.
Усі за СЕЗи?
До послідовних прихильників вільних економічних зон можна віднести нинішнього главу Кабміну Миколу Азарова, який ще в 2006 році, будучи першим віце-прем`єром, заявляв про плани тодішнього уряду з відродження СЕЗ. Микола Янович обіцяв в повному обсязі відновити пільги для найбільш ефективних зон (з 11 тільки для трьох або чотирьох). У 2006 році «зонну» ідею підтримували такі видні члени Партії регіонів, як Ринат Ахметов і Борис Колесников.
Зовсім недавно – в кінці січня – Н.Азаров відзначав, що «принциповим рішенням на першому етапі відновлення економіки повинні бути зниження податкового тиску, заохочення ділової активності та інноваційно-інвестиційного розвитку. Ми відновимо вільні економічні зони, території пріоритетного розвитку і технопарки". Приблизно тоді ж на підтримку СЕЗ висловився і нинішній віце-прем`єр-міністр Сергій Тігіпко. На його думку, повернення пільг стало б могутнім стимулом для створення нових робочих місць в депресивних регіонах і мономістах. "Формально створені ще на початку 2000-х СЕЗ і ТПР (території пріоритетного розвитку) існують дотепер. Залишилося тільки повернути пільги, одночасно передбачивши надійні механізми контролю", - відзначав С.Тігіпко.
Неприхильники СЕЗ
Що ж до настрою парламентарів відносно СЕЗ, то серед членів нової коаліції найсуворіше свою незгоду з поверненням зон в їх старому форматі заявив Петро Симоненко. Лідер КПУ застеріг керівництво країни від поспішного розгортання таких територій. «Без наявності чіткої економічно обгрунтованої інноваційно-інвестиційної програми під кожну конкретну вільну економічну зону або територію пріоритетного розвитку такі зони і території фактично перетворяться на «чорні дірки». У них безповоротно зникатимуть державні кошти, іноземні і внутрішні запозичення, узяті під державні гарантії, під виглядом інвестицій відмиватимуться брудні гроші», - переконаний П.Симоненко.
Міжнародна ж практики у цій сфері, як відзначає директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський, свідчить: хоча у світі й існує чималий досвід використання спеціальних економічних зон в різних форматах, але він є вельми суперечливим. «Існують зони дуже успішні, наприклад, в Китаї, але так само є маса прикладів, коли створення спеціальних зон не давало ніякого ефекту. Іншими словами, ситуація після створення в тому або іншому регіоні спеціальної економічної зони залишалася абсолютно такою ж, як і до її створення», - відзначає експерт.
На його думку, зони можуть використовуватися тільки в обмеженому форматі, при цьому значну роль мають відігравати заходи з поліпшення загального інвестиційного клімату. Зокрема, за словами І.Бураковського, може йтися про спрощення процедур реєстрації і закриття бізнесу, що дуже важливе для динамічного розвитку підприємництва. «Так само слід скоротити кількість перевірок бізнесу фіскальними органами і, звичайно, скоротити кількість держорганів, з якими необхідно погоджувати ті чи інші напрямки бізнес-діятельності. Сьогодні, як відомо, для будівництва будь-якого об`єкту необхідно зібрати сотні різних дозволів. Якщо йдеться про експортерів, то, зрозуміло, що для них традиційно гостро стоїть відшкодування податку на додану вартість», - пояснив І.Бураковський.
На його думку, СЕЗ можуть стати додатковим чинником для вирішення певних локальних, але в жлдному разі не загальнодержавних завдань. У жодній країні світу вільні економічні зони не вирішували загальнонаціональних економічних завдань. Тобто, підвищити ВВП за рахунок відновлення зон не вдасться.
І.Бураковський підкреслює, що процес створення вільних зон має бути дуже обережним. СЕЗ слід використовувати, в першу чергу, для реабілітації депресивних регіонів. «Якщо ж йдеться про регіон, в якому нормально працює промисловість, а ми раптом його ще й поміщаємо в зону, то виникає питання – для чого це робиться», - підкреслив експерт.
Рішення поки не ухвалене
На думку І.Акімової, вся Україна має стати єдиною вільною економічною зоною, без винятків і обмежень. «Поліпшення інвестиційного клімату в Україні – єдиний варіант для забезпечення залучення інвестицій як внутрішніх, так і зовнішніх. Минулий досвід показав, що з точковими СЕЗ пов`язані величезні корупційні ризики і викривлення конкурентного середовища. Тому потрібно бути дуже акуратними і не повторювати старих помилок», - підкреслила вона.
Замглави АП переконана, що в питанні підвищення інвестпривабливості регіонів України слід сфокусуватися на ефективності роботи місцевих адміністрацій. «Якщо міста і регіони хочуть, щоб їх люди жили краще, вони повинні всесторонньо підтримувати роботу центральної влади з залучення інвестицій», - підкреслила І.Акімова.
Відповідаючи на питання щодо доцільності повернення до СЕЗ, І.Акімова сказала: «Я б цього не робила».
Чи залишиться Ірина Акімова зі своєю думкою серед меншості, або ж, навпаки, саме вона найдоречніше розуміє позицію Президента, ніж ті, хто поспішив інтерпретувати його слова як остаточне “так”, ми незабаром побачимо...
На закінчення додамо, що всі 11 СЕЗ покривали близько 10% території України, інші ж 90% були, відверто кажучи, дискриміновані відносно податкових пільг. А це просто несправедливо і веде до розмов про упереджене ставлення влади до тих чи інших регіонів. Уникнути пересудів не допоможе навіть те, що зони функціонували як на південному сході України, так і на заході. Така вже психологія українців.
Той факт, що СЕЗ дуже подобаються крупному українському бізнесу, також можна пояснити з чисто психологічної точки зору. Зона у сприйнятті наших олігархів є якимсь анклавом, який хоч і є частиною країни, але так би мовити, відокремлений від неї і дає певним структурам можливість вибудовувати в рамках СЕЗ свої правила ведення бізнесу. І традиції ці в нашій країні мають більш ніж сторічне коріння (пригадаємо моторних старичків з "Золотого теленка" з їх самозабутніми спогадами про "вільне місто Чорноморське"...).
Нинішньому Кабміну, який з таким піднесенням почав згадувати про красу СЕЗ, не варто забувати про те, що такі зони – не більше, ніж вітаміни для чахлої економіки депресивних регіонів, а зовсім не панацея від усіх хвороб. Адже саме таке враження складається останнім часом, не зважаючи на всі обмовки чиновників про необхідність удосконалювати контроль діяльності СЕЗ після їх перезапуску.
До того ж, краще би новій владі й уряду зробити акцент на створенні умов для нормального ведення бізнесу на ВСІЙ території України. Наприклад, нарешті поставити крапку ...надцятилітньої історії ухвалення в Україні Податкового кодексу. Дійсно, панове смішно просторікувати на предмет "податкових віддушин" як засобу порятунку економіки, і при цьому не мати єдиної зрозумілої податкової системи в країні.
Залишається сподіватися, що наявність в уряді Азарова професійних економістів і звична для Партії регіонів стратегія не виносити на загальний розсуд внутрішні розбіжності, зіграють свою роль. І точка зору "з самого верху" переважить "проСЕЗівські" настрої знизу, і разноспрямовані хитання у центрі, тобто, в уряді.
Та й просто – для сприйняття пострадянської людини поєднання слова "зона" зі словом "вільна" – у багатьох розуміннях лише привід позбиткуватися і пореготати над спробою сумістити несумісне.
Антон Лосєв (УНІАН)