Куплений майже 13 років тому в України "Варяг" стане першим авіаносцем китайських ВМС. Новина дуже суперечлива - китайці начебто нас «кинули», але якщо розібратися, то можна знайти певний привід для гордості...
Негордий «Варяг»
Нагадаємо коротко історію важкого авіаносного крейсера «Варяг», спущеного на воду в 1988 році. Корабель планувався як флагман радянських військово-морських сил. Проектна водотоннажність - 60 тис. тонн, у випадку добудови він міг нести до 56 літальних апаратів. Серед озброєння «Варяга» передбачалися крилаті ракети, в тому числі з ядерними боєголовками, радіус дії яких становить до 500 км. Будівництво "Варяга" було законсервовано в 1992 році, коли його готовність наближалася до 70%. До 1998 крейсер перебував на суднобудівній набережній Миколаївського чорноморського суднобудівного заводу (ЧСЗ).
Добудова «Варяга» зовсім не вписувалася в оборонну концепцію України, та й грошей для такого дорогого проекту не було (практично те ж саме відбулося з ракетним крейсером «Україна», який досі стоїть недобудованим у Миколаєві). Проте всім було зрозуміло, що продаж авіаносця, нехай і недобудованого, - далеко не продаж танкера. Тому, коли в 1998 році Національне агентство з реконструкції та європейської інтеграції оголосило тендер на продаж "Варяга", основною умовою було зобов`язання покупця не використовувати його у військових цілях. Переможцем тендеру була визнана компанія Chong Lot, що погодилася виплатити передбачену умовою конкурсу суму в 20 млн. дол. Представники компанії заявили про намір переобладнати "Варяг" у розважальний заклад. Але багато експертів вже тоді говорили, що корабель потрібен Китаю, до складу якого вже в 1999 році увійшла колишня португальська колонія Макао, саме в своїй початковій якості.
Мабуть, так само вважали і в США, під тиском яких Туреччина майже півтора року не давала дозвіл на проходження «Варяга» через Босфор і Дарданелли.
"Варяг" навіть став предметом політичного торгу між Китаєм і США у зв`язку зі збитим над китайською територією в 2001 році американським літаком-розвідником. Вашингтон через дипломатичні канали натякав Пекіну, що Туреччина пропустить «Варяг» тільки після того, як літак повернуть у США. Зрештою, в травні 2002 року корабель був відбуксований в китайський порт Далянь і на 10 років всі, окрім фахівців, про нього практично забули. Правда, час від часу йшли повідомлення, що ніяке плавуче казино і розважальний центр біля берегів Макао так і не з`явилися.
Варто зазначити, скільки гнівних і трагічних заяв звучало в Росії у зв`язку з продажем «Варяга», деякі діячі вважали цей факт «ляпасом» російському флоту і національною ганьбою. Не останню роль у даному випадку зіграла сама назва корабля на честь легендарного крейсера «Варяг», який прийняв нерівний бій з японською ескадрою ще за часів російсько-японської війни 1904-1905 років. Ветерани Військово-морського флоту РФ зверталися до тодішнього президента Росії Володимира Путіна з вимогою викупити «Варяг» в України або, як мінімум, не допустити його продажу Китаю. Але Росії, яка в ті часи тільки почала виходити із затяжної кризи, було не того. Як не дивно, але США тоді особливо на Україну не тиснули, хоча поява у Китаю авіаносця була викликом, в першу чергу, саме Сполученим Штатам. Тим не менше, можна припустити, що продаж авіаносця китайцям надалі міг стати одним із тих факторів, які підштовхнули американські спецслужби до розгортання масштабної компанії з дискредитації українського збройового експорту, більше відомої як «кольчужний скандал».
Хоча все це справи давно минулих років, але не виключено, що давня операція з продажу авіаносця за суму, непорівнянну навіть із собівартістю його будівництва, і сьогодні може зіграти свою роль у розвитку військово-технічного співробітництва України із зарубіжними партнерами. От тільки питання - позитивну або негативну?..
Наївність або стратегічний розрахунок?
Навесні цього року уряд КНР офіційно підтвердив, що крейсер «Варяг», перейменований в «Ші Лан», стане першим китайським авіаносцем, уточнивши при цьому - корабель буде навчальним. Його вихід у плавання очікується вже восени 2011 року. Що ж до поняття «навчальний», то воно також умовне, як термін навчально-бойовий літак, який може бути як навчальним, так і цілком бойовим. Немає жодних сумнівів, що «Ші Лан» можуть використати як бойову одиницю, а не тільки як тренувальний майданчик.
У зв`язку з цим ряд західних ЗМІ опублікував статті, в яких висловлюють побоювання щодо того, що «Ші Лан» змінить розстановку сил в Тихоокеанському регіоні і стане приводом до старту морської "холодної війни", оскільки Пекін не приховує свого бажання протиставити власну військову міць американській. Україна в цих публікаціях якщо і згадується, то побіжно як країна, що колись продала «Варяг» КНР. При цьому ніхто навіть не згадує про те, що покупець обіцяв не використовувати його у військових цілях. Можливо, про це варто згадати Україні, адже саме нам давали обіцянку, або все не так просто і українське керівництво, приймаючи рішення про продаж «Варяга», чудово розуміло, для чого його купують?
Як вважає керівник дослідницьких програм Центру сприяння вивченню геополітичних проблем і євроатлантичного співробітництва Чорноморського регіону "НОМОС" Павло Лакійчук, пред`являти претензії Китаю у зв`язку з порушенням умов купівлі-продажу крейсера «Варяг» було б нерозумно. «Продавали ми корабель не Китаю, а Макао, якого тепер як самостійного державного утворення не існує, а Китай нам нічого не обіцяв», - зазначив експерт.
Оцінюючи український внесок у добудову першого китайського авіаносця, він підкреслив, що під час робіт на кораблі Китай залучав у якості консультантів фахівців Чорноморського суднобудівного заводу та «Укрспецекспорту». Таким чином, можна говорити, що сумою в 20 млн. дол., яку китайська сторона заплатила за «Варяг», військово-технічне співробітництво між Україною та КНР в авіаносній тематиці аж ніяк не обмежується. «Миколаївський науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект» поставив силову установку для добудованого «Варяга», а сьогодні китайці ведуть переговори про постачання українських двигунів для другого китайського авіаносця, що знаходиться зараз в розробці», - зазначив експерт.
На його думку, потрібно віддати належне методиці здійснення Китаєм ВТС. «Придбавши в Україні недобудований авіаносець, Китай отримав не стільки залізо, скільки алгоритм розробки і будівництва подібних кораблів. Вони отримали практично весь радянський досвід у галузі будівництва авіаносців, включаючи методику підготовки льотчиків палубної авіації. Вивчивши український Науково-випробувальний комплекс корабельної авіації (НИТКА), китайці побудували свій власний комплекс для підготовки пілотів, звичайно, внісши певні зміни», - зазначив експерт.
П.Лакійчук вважає, що зі спуском на воду авіаносця «Ші Лан» китайська програма зі створення авіаносного флоту вийде на новий якісний рівень і продовжить розвиватися. «Варяг» - по суті, застарілий корабель і його добудова стане тільки першою фазою цієї програми, основна мета Китаю - створити свій власний авіаносний флот і отримати можливість демонстрації прапора в будь-якій точці світового океану. Україна ж, як країна з великим досвідом у сфері будівництва таких кораблів, має непогані шанси для продовження співпраці з Китаєм в цій сфері. Звичайно, співпраця ця буде досить обмеженою, тому що українська складова в радянських авіаносцях зводилася до корпусу корабля і силової установки, озброєння в Україні не виготовлялося», - уточнює експерт.
Таким чином, продаж крейсера «Варяг» варто розцінювати не як один із малозначимих епізодів у бурхливій історії українського збройового експорту, а як цілком усвідомлений крок, який заклав фундамент для довгострокового співробітництва з Китаєм у сфері військового кораблебудування. Одним із підтверджень тому є контракт на будівництво для КНР чотирьох десантних кораблів на повітряній подушці «Зубр», виконання якого здійснює сьогодні Феодосійська суднобудівна компанія «Море». Нехай ВТС з Китаєм має свої особливості і рідко зводиться до купівлі тих чи інших зразків української техніки, скоріше, передбачає передачу технологій з її виробництва в КНР. Але за правильного підходу до справи і на цьому можна непогано заробити. Ну і, звичайно, престиж відіграє не останню роль - озброїти флот країни, яка нестримно рветься у світові лідери, це, напевно, теж багато вартує, особливо для України з позаблоковим статусом.
Петро Черних (УНІАН)