Останніми роками спостерігається низька конкурентоспроможність регіонів України на зовнішніх ринках, виникло розбалансування внутрішнього ринку, економічного обміну між регіонами.
Про це екс-міністр економіки Богдан Данилишин пише в своїй статті для газети "Дзеркало тижня. Україна".
Він відзначив, що тісні економічні зв'язки збереглися тільки між областями, де сконцентрована металургійна, вугільна промисловість України і все необхідне для їх функціонування - Донецькою, Дніпропетровською, Запорізькою і Луганською. Саме вони формують найбільш могутню в країні фінансово-промислову групу, що вже диктує свої економічні й політичні умови, пише він.
За словами екс-міністра, якщо врахувати, що кардинальна зміна структури власності, яка вплинуло на диференціацію економічного розвитку на регіональному рівні внаслідок впровадження нових форм господарювання і зменшення частки державного сектора економіки, призвела до неможливості безпосереднього адміністративного впливу місцевих влад на суб'єкти господарювання і втрати важелів прямого втручання влади в їх діяльність, можна зробити висновки, хто і де є дійсним господарем регіону.
За словами Б.Данилишина, більшість регіонів за спеціалізацією є сировинними або такими, що продукують проміжну продукцію, їх економічний потенціал визначають одна-дві галузі. Основна частина валової доданої вартості (40,8% у 2010 році) створюється в трьох регіонах (м. Київ, Донецька і Дніпропетровська області), де проживає близько 23% населення України.
Б.Данилишин зазначає, що в загальноукраїнському експорті питома вага чотирьох областей (Донецької, Дніпропетровської, Луганської та Запорізької) становить половину - 53,8% - і складається на 90% з експорту руди, металопродукції та продукції хімічної промисловості (мінеральні добрива). За його словами, з урахуванням питомої ваги імпорту цих регіонів слід зазначити, що вони економічно тісніше пов'язані з міжнародними ринками, ніж із національним (проте в дуже вузькому секторі - металургії та галузях, що поставляють сировину для неї). Частка ж експорту половини регіонів не перевищує 1% кожного з них.