Український гірничо-металургійний комплекс улітку 2026 року одночасно зіткнувся з російськими ударами, закриттям портів Великої Одеси, новими квотами ЄС, екомитом CBAM, високими цінами на електроенергію та 30-відсотковим підвищенням вантажних тарифів Укрзалізниці. Зараз йдеться не про відновлення, а про ризик втрати галузі, тож необхідно оперативно ухвалювати рішення на рівні держави, пише Delo.ua.
У липні виплавка чавуну скоротилася на 37,6% рік до року - до 432,2 тис. тонн, сталі - на 21,3%, до 457 тис. тонн, прокату - на 30,7%, до 382,7 тис. тонн. Втім, ці показники ще не повністю враховують наслідки серпневого закриття портів та ударів по металургійним гігантам - "Запоріжсталі" і "АрселорМіттал Кривий Ріг". Президент "Укрметалургпрому" Олександр Каленков допускає, що за підсумками року падіння галузі може становити щонайменше 50%.
Одним із ключових факторів втрат в галузі стали нові квоти ЄС: за оцінкою GMK Center, вони скоротили можливості українського експорту приблизно на 60%. Це може означати падіння випуску плоского прокату на 35–40%, довгого - приблизно на 25%.
Через ці обмеження галузь втратила близько 1,5 млн тонн потенційного експорту. Додатковим бар’єром стало екомито CBAM - адже можливості українських підприємств інвестувати у декарбонізацію під час війни залишаються обмеженими.
Але найважчим логістичним ударом стало закриття портів Великої Одеси. За оцінкою головного аналітика GMK Center Андрія Тарасенка, доставка окатків через Гданськ коштує близько $50–60 на тонну. При світовій ціні руди близько $93–97 за тонну така логістика робить значну частину експорту економічно невигідною.
Дунайські порти та західні переходи не можуть повноцінно замінити море: за оцінкою Каленкова, вони здатні прийняти максимум 20–25% необхідних обсягів.
Ситуацію погіршує собівартість української продукції: у певні періоди електроенергія для української промисловості коштувала близько €300 за МВт·год, тоді як європейські конкуренти працювали за цінами €50–60 за МВт·год або отримували державну підтримку.
Також із серпня вантажні тарифи УЗ зросли на 30%. Через довші маршрути до західних кордонів внутрішня логістика для частини підприємств фактично подорожчала вдвічі.
Внутрішній ринок не здатний компенсувати втрату експорту. Українська металургія приблизно на три чверті експортоорієнтована, а імпорт металопрокату за сім місяців зріс на 23,2%. Його частка на внутрішньому ринку піднялася до 46,1%. Тому першочерговим кроком на рівні держави має стати відновлення безпечної роботи морських портів.
Другий актуальний напрям - переговори з ЄС щодо збільшення квот до рівня фактичного експорту 2024–2025 років, а також тимчасове послаблення дії CBAM і торговельних обмежень.
Третім напрямом має бути зниження логістичного та енергетичного навантаження: перегляд 30-відсоткового підвищення тарифів УЗ, підтримка залізниці та енергетики коштом партнерів, а також відновлення "ланцюгів солідарності" для транзиту українських вантажів до портів ЄС. Крім того, галузь потребує страхування воєнних ризиків і зовнішнього фінансування для збереження підприємств та трудових колективів. Для цього може знадобитися від кількох до €10 млрд додаткової підтримки: це дозволило б галузі протриматися ще 1,5–2 роки та уникнути масових зупинок.