Згідно Конституції, українські надра є власністю українського народу. Але лише 2025 року ми це по-справжньому зрозуміли, коли на наші підземні "скарби" почали претендувати іноземці.
Стаття 13 каже, що "земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси … є об'єктами права власності Українського народу". Але лише у 2025 році ми серйозно задумалися над цими рядками.
Всі 30+ років незалежності ще радянські дані георозвідки були засекречені, а надра були доступні лише окремим підприємцям, наближеним до тої влади, яка панувала у країні. Через що надра завжди були "жертвою" владних розбірок, а правила та закони переписувалися після кожних виборів.
Олігархи різного масштабу гризлися між собою і всі разом – з державою. Успішний видобуток хоч чогось був скоріше виключенням, ніж правилом, адже галузь була у ступорі. І населення, загалом, такий стан справ підтримувало – за логікою "хай ніхто не заробляє на надрах, якщо це не я". Аж доки не прийшов Дональд Трамп з Угодою про надра.
Звісно, на Заході і раніше цікавились нашими надрами (як, до прикладу, у австралійсько-американської European Lithium). Але лише безкомпромісний інтерес Дональда Трампа, який межував з відвертим шантажем за формулою "надра в обмін на підтримку у війні", змусив нас – і державу, і суспільство – реально переоцінити всю цю галузь.
Отже, . Чого в цій домовленості більше – вигоди для України чи грабунку, – і що змінилось за останні місяці? Які ще події або процеси року були факторами, які вплинули на розвиток галузі? Адже надра це не лише розпіарені рідкісноземи (ринок яких, втім, дуже обмежений), але і природній газ, і , і багато чого ще.
Експерти розповіли УНІАН все, що варто знати про "скарби" під нашими ногами.
Після двох місяців запеклих перемовин, кількох редакцій, публічних образ та погроз, Україна і США все ж порозумілися і 1 травня підписали Угоду про надра. Зрештою вийшов, наче, цілком пристойний документ, який всіх влаштовував. До речі, офіційно вона називалася "Угода про створення Інвестиційного фонду відбудови США-Україна". І, ось, щодо питання повноважень та внесків сторін у цей фонд (простіше кажучи – хто буде його контролювати) й "ламалися списи".
Ксенія Оринчак, виконавчий директор Національної асоціації добувної промисловості України (НАДПУ), в умовному ТОП-5 подій та явищ у галузі за 2025 рік ставить цю угоду на перше місце.
"Угода, мабуть, є справді найпомітнішою подією у добувній галузі у цьому році, яка засвідчила реальний інтерес як уряду, так і інвесторів зі США до перспектив роботи з Україною, - нагадує експертка. – Про інтерес США свідчить сума внеску в капітал фонду. Ще у травні йшлося про $25 мільйонів, але у підсумку американці вирішили інвестувати $75 мільйонів. А загалом до кінця наступного року очікується сума у 200 мільйонів доларів. Незважаючи на нібито зменшення ажіотажу та гострої публічної уваги до цієї події, прогрес насправді триває".
Вона пояснює, що Україна, після ратифікації угоди, ухвалила низку змін до Бюджетного кодексу, які дозволять виконувати наші зобов’язання з наповнення Фонду, а у вересні представникам DFC (структури, яка є учасником Угоди з боку США) вже показали на Кіровоградщині перші вітчизняні родовища, що можуть стати стартовими проєктами для Фонду.
"Місяць тому Мінекономіки та DFC призначили міжнародну консалтингову групу Alvarez & Marsal інвестиційним радником Фонду, як того передбачає Угода. Ухвалено також цілу низку підзаконних актів та урядових рішень. І перше з них, яке є водночас ще одним з нашого ТОП-5 року, - це рішення уряду розсекретити відомості про запаси критичної та стратегічної сировини. Це те, що очікував добувний бізнес вже багато років", - продовжує вона.
Оринчак каже, що уряд і СБУ розсекретили дані за ключовими групами корисних копалин: алмази; золото; п’єзооптична сировина; літій; ніобій; тантал; титан; цирконій; скандій; платина; іридій; осмій; паладій; розсіяні елементи. І окремо ще було рішення щодо галію, ганію, індію, кадмію, ренію, рубідію, селену, талію, телуру, цезію.
Наразі єдиною корисною копалиною, дані про запаси якої залишаються таємними, є уран та уранові руди. Проте очільниця НАДПУ робить "невеличкий інсайд" для УНІАН:
"Наразі під егідою Мінекономіки ведеться розробка Стратегії критичних мінералів, яку буде затверджено постановою КМУ. І наша Асоціація працює у відповідній робочій групі разом з Мінекономіки, Держгеонадрами та аналітичними центрами. Проект Стратегії буде стимулювати вивчення, видобуток та переробку до готового продукту в сфері критичної сировини і містить операційний план заходів на період 2026-2030 рр. І одним із заходів у майбутній Стратегії наразі обговорюється варіант зняття секретності і щодо урану", - стверджує Ксенія Оринчак.
Експертка з надр зауважує, що це вкрай важливо, адже існування жорстких обмежень у доступі до відомостей про корисні копалини багато років стримувало інвестиції, бо не дозволяло оцінити наявні запаси. Ба більше, це блокувало виконання Меморандуму з ЄС у сфері критичної сировини від 2021 року і, врешті, заважало реалізації цьогорічної угоди за США.
Угода про надра сприяла тому, що галузь зрушила з мертвої точки та пішла у розвиток. Ті питання, які держава гальмувала роками й десятиріччями, як виявилося, можна було вирішити за місяці й навіть тижні.
Так, уряд, зокрема, ухвалив ряд рішень щодо ділянок і покладів, доступних для видобутку.
"Ухвалено переліки критичних та стратегічних корисних копалин і ділянок з їх покладами, які надаватимуться через аукціони та угоди про розподіл продукції (УРП). 14 липня Кабмін прийняв постанову "Про затвердження переліків корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення та переліків ділянок надр (родовищ корисних копалин) стратегічного та (або) критичного значення", куди увійшов перелік корисних копалин, - продовжує Ксенія Оринчак. – Відтак, уряд в результаті міг розпочати відповідну роботу з пошуку та залучення інвесторів - як у ході реалізації Угоди зі США, так, до речі, і паралельно в процесі нарощування співробітництва з ЄС та іншими нашими партнерами".
Вже через місяць після підписання угоди зі Штатами український Кабмін дозволив розробку десятків ділянок й родовищ, де є практично весь перелік корисних копалин - від руд алюмінієвих й титанових до телуровієвих й ніобієвих. За такий короткий час уряд прийняв те, що не міг прийняти десятиріччями. Достатньо було просто згрупувати все це у чотири списки й "підмахнути" їх всі разом.
З точки зору розвитку галузі у попередні десятиріччя ці всі зміни дійсно виглядають революційно.
Наступний пункт у ТОП-5 головних подій галузі від Ксенії Оринчак - це перехід від паперової роботи, до, власне, роботи на землі. Поки що на рівні конкурсу на розробку, але це вже початок.
"На основі відповідних переліків уряд зміг вже оголосити і розпочати перший конкурс з укладення угоди про розподіл продукції по критичній сировині. 27 серпня КМУ ухвалено постанову про проведення конкурсу на укладення угоди про розподіл металічних корисних копалин, які видобуватимуться та збагачуватимуться у межах родовища Ділянка Добра в Кіровоградській області", - розповідає експертка.
Мова про поклади літію, ніобію, олова, рубідію, танталу, цезію, берилію, вольфраму, золота. Ініціатором оголошення конкурсу виступила ірландська компанія TechMet LTD.
Оринчак пояснює, що, згідно з умовами конкурсу, розмір плати інвестора за участь у конкурсі становить 500 тис. грн, а мінімальний обсяг інвестицій, що мають бути здійснені інвестором для виконання геологорозвідувальних робіт – не менше 12 млн доларів. Мінімальні ж інвестиції для організації видобутку та збагачення літійвмісних мінералів та інших металічних корисних копалин мають становити не менше 167 млн дол.
"Також інвестор має виконати геологічне вивчення надр та здійснення міжнародного аудиту запасів на ділянці протягом двох з половиною років, затвердити в ДКЗ відповідні запаси на ділянці, виконати оцінку впливу на довкілля тощо. Подача заявок тривала до 12 грудня, тож наразі очікуємо на аргументоване рішення Міжвідомчої комісії, яка має відібрати переможця на основі визначених законодавством критеріїв", - підсумовує вона цей блок.
Отже, Угода про надра дала найпотужніший з 1991 року поштовх на розвиток галузі. І хоча починалося все дійсно як "угода з дияволом", але, принаймні поки що, все йде цілком цивілізовано та продуктивно. У тому ж форматі, як це відбувається у інших європейських країнах. І чотири з п’яти головних підсумків року для галузі видобутку, на думку очільниці НАДПУ, були пов’язані саме з угодою про надра.
Проте надра – це не лише рідкісноземи. Також Україна має розвинений газо- і нафтовидобуток, які також фігурують в угоді зі США. На це звертає увагу Артем Петренко, виконавчий директор Асоціації газовидобувних компаній України (АГКУ).
"Сектор видобутку нафти і газу є одним із основних, що відіграватиме важливу роль в американсько-українському партнерстві, - вважає пан Петренко. – Галузь тут вже є першопрохідцем. Ми маємо перші вуглеводневі проєкти, на які поширюватиметься дія угоди. Йдеться про три нафтогазові ділянки, які були реалізовані у грудні 2025 року на е-аукціонах на платформі Prozorro.Продажі".
Експерт додає, що за право розробляти площі інвестори сумарно заплатили 1,4 млрд гривень при стартовій вартості трьох лотів 523 млн грн. Тобто попит підняв вартість лотів втричі. Тому онлайн-торги Держгеонадр експерт оцінює дуже позитивно саме через наявність реальної конкурентної боротьби.
"Дві ділянки, які знаходяться на Полтавщині і Львівщині, придбали члени Асоціації газовидобувних компаній України – "Укргазвидобування" та Група "Західнадрасервіс". А фінальна вартість однієї із виставлених цьогоріч ділянок – Острівської площі на Львівщині – зросла в понад 5 разів, або на 427%. Це вкотре підтверджує, що український бізнес готовий працювати й інвестувати, щоб розвивати потенціал індустрії", - наголошує очільник АГКУ.
Те, що на торгах кратно зростає вартість лотів натякає на те, що система працює. Що дуже не подобається росіянам. І тому газовидобувники опинилися у переліку пріоритетних цілей для Кремля.
Перше та головне, що виділяє як тренд року Артем Петренко – масовані російські удари, передусім, по українській газовидобувній галузі. Угоду зі США ж він ставить лише на третє місце у своєму ТОП-5 подій та явищ року.
"24 масовані комбіновані атаки на газову інфраструктуру України за рік. Після кожної атаки українські видобувники намагаються якнайшвидше ліквідовувати наслідки, відновлюють пошкоджені об’єкти та докладають титанічних зусиль для стабілізації газовидобутку. Попри всі складнощі і руйнування, наш власний газ є основою і забезпечує левову частку споживання в Україні", - наголошує експерт.
А другий пункт його ТОП-5 витікає з того, що ми не здалися і, завдяки "титанічним зусиллям", у поточному році закладалися нові газові свердловини. Причому їхня загальна кількість, закладена лише за час "повномасштабки", сягає 2025 року вже 500 одиниць. Більшість з яких була закладена ще до підписання угоди зі США, хоча вона дійсно посилила інтерес до українських надр.
"Незважаючи на російську агресію та регулярні удари по виробничих промислах, видобувники продовжують бурити нові свердловини. Більше того – навіть встановлюють рекорди, - акцентує пан Петренко. – Цьогоріч, за підрахунками Асоціації, компанії розпочали бурити 136 свердловин. Саме завдяки новому бурінню та відновлювальним роботам після масованих російських обстрілів Україні вдається зберігати власний газовидобуток й продовжувати діяльність".
Щоб проілюструвати динаміку, експерт наводить такі показники. У 2023-му було закладено 150 нових газових свердловин, що стало найбільшим річним показником з 2018 року, відколи діє стимулююче оподаткування для нового буріння. У 2024-му заклали 140 і в перший рік повномасштабного вторгнення – ще 74 свердловини. На цьому тлі, 136 нових свердловин 2025 року це не рекорд, але, з урахуванням масованих обстрілів, результат дійсно пристойний.
Третім пунктом у ТОП-5 подій та явищ 2025 року, як вже зазначалося, експерт ставить Угоду про надра, а ось четвертим – рік без транзиту російського газу. Бо, хоч рішення й було прийнято минулого року, саме зараз воно себе проявило.
"1 січня 2025 року завершилася багаторічна епоха транзиту російського газу до Європи через територію України. Напередодні цієї доленосної події було багато різних розмов щодо подальшого функціонування ГТС і загалом забезпечення українців газом, що особливо гостро підкріплювалося політичними заявами на міжнародній арені. Були як оптимісти, так і песимісти, лунали різні страшилки на противагу яким були раціональні пояснення. Проживши фактично вже рік без транзиту, можна впевнено сказати, що жодного колапсу з нашою газотранспортною системою не сталося через відсутність транспортування російського газу", - фіксує стан справ виконавчий директор АГКУ.
З його слів, наша ГТС є однією з найрозгалуженіших систем у світі, вона будувалася і розраховувалася на транспортування власного, імпортного та транзитного ресурсу. Простіше кажучи, вона є занадто великою, щоб так просто її знищити. Більше того, вона тепер забезпечує передусім не транзит, а розподілення добутого в Україні "блакитного палива". Хоча імпорт газу також був.
Останнім – п’ятим – пунктом свого ТОП-5 Артем Петренко вказує на нові джерела поставок газу до України, що свідчить про диверсифікацію джерел. І хоч це вже не зовсім про надра, але це формує єдиний ринок для всіх учасників та є певним запобіжником під час російських масованих атак. А серед постачальників газу були ті самі США.
"Імпорт ресурсу здійснювався як влітку-восени, так і продовжується зараз. За інформацією Групи "Нафтогаз", до кінця 2025-го обсяги перевищать 5 мільярдів кубометрів імпортного газу. Одним із ключових джерел поставок газу до України є зріджений газ зі США, - каже експерт. – Цьогоріч Група "Нафтогаз" імпортує 600 мільйонів кубометрів американського скрапленого природного газу, у 2026 році обсяги збільшаться до 1 мільярда кубометрів".
Як зауважує експерт, у поточному році наша країна також вперше імпортувала азербайджанський газ Трансбалканським маршрутом - це ще один приклад диверсифікації джерел постачання.
Отже, Україна, попри всі загрози та масовані обстріли, не лише зберегла, але й продовжує розвивати внутрішній ринок вуглеводнів, орієнтуючись на власні надра, але й диверсифікуючи імпорт. У той же час, російська загроза була не єдиним стримуючим фактором. Адже державна система хоч і "опритомніла" щодо надр у 2025 році, але "гальмувати" процес не перестала.
Ксенія Оринчак з НАДПУ зауважує, що не лише позитив та успішний спротив був у цьому році. Були й проблеми, які вона об’єднала п’ятим пунктом свого переліку найвизначальніших подій року.
"Насправді, вистачає і негативу. Оскільки держава, на жаль, все ще сприймає добувну галузь як нескінченне і прибуткове джерело надходжень до бюджету, яке саме по собі є рентабельним і не потребує підтримки, а навіть навпаки. І навіть коли ми бачимо певні намагання покращити стан галузі, це стосується виключно видобутку або вивчення надр. При цьому держава забуває, наскільки це взаємопов’язана з усією економікою галузь і наскільки важливими є інші фактори – це і подальша переробка, і виготовлення продукції, її експорт і т. д. А для цього потрібні і виважена податкова система, і обґрунтовані тарифи на електроенергію, газ, воду, і доступна логістика. А натомість що ж побачив бізнес у 2025 році? Тарифи", - обурюється експертка.
Вона наводить цілий перелік тарифів та інших обмежень для галузі з боку держави:
Пані Оринчак нагадує, що у червні 2022 тарифи на перевезення залізницею вже були підвищені відразу на 70%, і нове підвищення можливе у такому ж обсязі.
Виконавча директорка НАДПУ зауважує у підсумку, що, поки держава не вирішить питання з неадекватними тарифами і дороговартісною логістикою, представники галузі, на жаль, не зможуть очікувати інвестиційного буму, а галузь, колись успішна та бюджетоутворююча, "буде лише стагнувати". Як бачимо, у "діжці меду", який, наче, лився весь 2025 рік у наші надра, досі вміщуються "ложки дьогтю", який держава не забуває системно додавати.
Попри це, експертка пропонує наприкінці року звернути увагу саме на позитивні речі. Адже у цьому році добувна галузь "нарешті почала отримувати певну увагу держави".
Позитивні фактори, які прямо з угодою зі США не пов’язані, були наступні.
"На початку року набули чинності зміни до Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України до 2030 року. Документ давно потребував актуалізації, а, головне, - стабільного джерела фінансування, і в новій редакції Закону нарешті запроваджено державний компенсаційний фонд в геологічній сфері. Джерелами формування бюджетної програми буде частка від ренти за видобуток, зокрема й вуглеводнів, у розмірі 0,25% та збору за видачу спецдозволів – 10%, а також інші надходження", - каже експертка.
Крім того, на 2026 рік, згідно Закону про Держбюджет, заплановано виділення коштів на першу масштабну розвідку надр за більш ніж за десять років. На розвиток мінерально-сировинної бази і запуск програм геологорозвідки буде спрямовано 187 млн грн, що "не є колосальною сумою в нинішніх умовах, але є першим великим кроком" після "багаторічного нульового фінансування".
Отже, попри весь позитив та проведену роботу, головний прогрес очікується наступного року, коли державою, бізнесом та професійною спільнотою буде проведена "домашня робота". Яку посилила Угода про надра. Про роботу наступного року каже й Артем Петренко, виконавчий директор АГКУ. Але він фокусується на більш короткостроковій перспективі.
"Найбільшим викликом для України стане проходження осінньо-зимового періоду 2025/2026 та підготовка до нової зими. Яким буде цей процес залежатиме від продовження чи зупинки російської збройної агресії. Можу впевнено сказати, що українські видобувники продовжують робити все від них можливе, щоб оперативно ліквідовувати наслідки атак, стабілізовувати, а далі – нарощувати виробництво", - запевняє нас фахівець з газовидобутку.
Він каже, що бізнес, як ніхто інший розуміє важливість "кожного кубометра українського газу" і працює над зміцненням енергетичної безпеки країни. Але для стабільної роботи підприємств та продовження інвестицій галузь надрокористування повинна підтримати держава, забезпечивши стабільну податкову політику та незмінність правил гри.
Дійсно, 2025 рік був складним та суперечливим. Багато чого зроблено. Але не зроблено – ще більше. Проте, рік став "революційним" для галузі надр. Адже ми – суспільство та держава – згадали, що ці надра в нас взагалі є. І що це дійсно багатство, а не "важкий баласт", який у попередні роки нагадував, скоріше, "валізу без ручки" (яку важко тягти, але й шкода кинути).
Головне, що дала та ж Угода про надра – увагу до галузі. На жаль, з боку ворога теж. Попри це, галузь не просто встояла, але й продовжила розвиток, даючи досить потужні "анонси" на 2026-й рік.
Андрій Попов