Приватизація держбанків - непідготовлена ​​позиція?

Грошей у держбюджеті катастрофічно не вистачає і тому від випадку до випадку влада декларує нові ідеї його поповнення. Наприклад, приватизація державних банків. Про це днями заявив голова Фонду держмайна Олександр Рябченко. Але, за його словами, на сьогоднішній день, зокрема, робота "Ощадбанку" та "Укрексімбанку" є вузькоспрямованою в соціальній сфері, для їх приватизації необхідно прийняти окремий закон або навіть держпрограму. Ще один варіант він вважає можливим - продаж міноритарного пакета акцій, у тому числі, і на закордонних фондових майданчиках. Ініціатива здається на перший погляд розумною, але виникають питання - коли, кому і за скільки «віддамо»?

На сьогодні, «завдяки» кризі, мода на купівлю банківських структур на світовому ринку пройшла. Тобто, зараз не найкращий час для продажу фінустанов, у тому числі й державних. Хоча, не можна категорично сказати, що немає покупців на наші активи, вони є, правда, їх не багато, але найголовніше - немає ажіотажу, який існував у 2005-2008 роках. Тому раціональніше було б почекати (наприклад, дочекатися 2015 року), коли світова економіка повноцінно оживе, і попит відновиться. Поки на великі доходи від таких угод розраховувати не доводиться.

Останнім часом покупцями українських банків виступають росіяни, причому, скидаючи з рахунків ризики, вони намагаються дістати не тільки їх. А великі інвестори з далекого зарубіжжя з настороженістю відносяться до нашої економіки і не поспішають вкладати в неї гроші. У той же час, росіяни орієнтовані, перш за все, на «дешеві» придбання, тому якщо і будуть купувати, то тільки за демпінговими цінами. Для виручки великих грошей варто дочекатися інвесторів з США, або Західної Європи.

До кризи мультиплікатор ціни банку становив 6-8 номіналів. На поточний момент він насилу сягає двох. Дуже часто покупці погоджуються придбати фінустанову за ціною номіналу, в окремих випадках - лише за наявності дисконту.

На жаль, свого часу ні «Ощадбанк», ні «Укрексімбанк» не були хоча б частково приватизовані, на відміну від російського «Сбербанка», акції якого одні з найпопулярніших на РТС. Вони продаються за ринковими цінами, які відображають капіталізіцію банку. Якби це відбулося в Україні, то на даний момент можна було б визначитися з ціною наших банків, а так доведеться вдатися до експертної оцінки, яка завжди поступається ринковій.

У зв'язку з цим продаж частини акцій «Ощадбанку» і «Укрексімбанку» буде, швидше за все, млявою - для портфельних інвесторів важливо оцінити процес їх реального обігу на фондовій біржі, а стратегічних - така угода взагалі не цікавить.

Поточні результати роботи цих банків є далекими від ідеальних. За підсумками першого кварталу 2011 року, прибуток «Ощадбанку» склав усього 126 млн. грн. при капіталі 16,8 млрд. грн., «Укрексімбанку» - 72 млн. грн. при капіталі 17,6 млрд. грн. При такому співвідношенні велика частина показників фундаментального аналізу, за якими оцінюються акції на фондових біржах, буде незадовільною.

При оцінці вартості акцій враховуються й інші фактори. Так, сильною стороною «Ощадбанку» є, передусім, наявність великої філіальної мережі. Але, на жаль, кредитний портфель бажає кращого, - позначилося «утримання» «Нафтогазу». Крім того, «Ощадбанк» більшою мірою орієнтований на роботу з фізичними особами, тому його позиції в корпоративному бізнесі слабкі.

А от сильна сторона «Укрексімбанку» - клієнтська база юридичних осіб і, насамперед, великих експортерів. Хоча філіальна мережа значно менше, ніж у роздрібних фінустанов.

Перш ніж казати про продаж держбанків, або пакетів їхніх акцій, потрібно серйозно підготувати грунт - їх акції мають бути повноправними учасниками фондового ринку.

Олександр Охріменко, президент Українського аналітичного центру (для УНІАН)