У ди­тя­чих ко­лек­ти­вах інфікованість лямбліями ста­но­вить 40%, се­ред до­рос­лих - більш як 10%...
В організмі людини лямблії знаходяться переважно в верхніх відділах тонкої кишки, де харчуються продуктами розщеплення їжі, особливо вуглеводами (солодощами і борошняними виробами).
Впровадження лямблій в слизову оболонку тонкої кишки викликає розвиток в ній запалення із-за токсичного впливу продуктів життєдіяльності паразита. В результаті запалення пошкоджуються тканини тонкого кишечника. Це призводить до порушення усмоктуваності та недостатньої ферментної активності.
Механізм передачі лямбліозу - фекально-оральний. Чинники передачі - вода, харчові продукти, грунт, руки, контаміновані цистами лямблій; механічним переносником цист лямблій можуть бути мухи.
Як проявляється?
Перші ознаки - шкірний свербіж, порушення моторики кишечника, жовчного міхура і жовчовивідних шляхів, які проявляються болем різного характеру в правому підребер`ї. Знижується синтез секреторного імуноглобуліну, що призводить до хронічних запальних процесів у шлунково-кишковому тракті.
Тривала життєдіяльність лямблій формує в орга- нізмі хронічну інтоксикацію і вторинну імунну не- достатність.
Які симптоми лямбліозу?
Загальна слабкість, стомлюваність, дратівливість, зниження апетиту, головні болі, запаморочення, поганий сон, бліде обличчя, нерівномірність забарвлення шкіри шиї, пахвових складок; сухість шкіри, що створює враження так званої гусячої шкіри на розгинальних поверхнях рук і ніг, бічних поверхнях живота, поразка губ (від легкої сухості до так званих заїд), висип на різних ділянках тіла, якому передує шкірний свербіж.
Здуття живота, метеоризм, бурчання в кишечнику, чергування поносів і запорів. Хворобливість живота при пальпації в правому підребер`ї, збільшення печінки, дисбактеріоз кишечника, анемія.
Зв`язок кишкових гельмінтозів з анемією добре простежується. Наприклад, при паразитуванні всього 8 анкилостомід (сімейство круглих черв`я- ків) в організмі вагітної жінки за 4 місяці повністю вичерпується запас заліза та стан її стає критичним. Через анкилостоміди в організмі відбувається щоденна крововтрата в 2 - 5 г і 0,75 міліграма заліза.
Лікування гострого лямбліозу проводять з використанням трихополу, фуразолидона, тиберала. Починати лікування хронічного лямбліозу з застосування проти паразитарних синтетичних препа- ратів недоцільно, оскільки це може призвести до виникнення токсикоалергічних ускладнень і загострення клінічних симптомів захворювання.
Тому починають з корекції ферментативної актив- ності кишечника, імунологічного статусу. Дієта спрямована на погіршення розмноження лямблій (каші, сухофрукти, овочі, олія рослинна), обме- жується вживання вуглеводів, приймаються жов- чогінні, ентеросорбенти, антигістамінні препарати.
Після чого вже йде безпосередньо проти паразитарна терапія: трихопол, фуразолідон, тіберал. Прийом антигістамінних препаратів і ентеросор- бентів триває протягом всієї протилямбліозної терапії.
Далі призначається дієта, яка перешкоджає розмноженню лямблій в кишечнику і жовчному міхурі: каші, овочеві та фруктові пюре, печені яблука, свіжі фрукти і овочі, кисломолочні продукти.
Доповнюють її рослинні адаптогени (женьшень, елеутерокок, золотий корінь, лимонник, зелена кава, квітковий пилок, пантокрин, маточне молочко), полівітамінні комплекси. Лікування розраховане на декілька місяців.