Психіатр Денис Угрин: В одного з п'яти перехворілих на COVID-19 - високий ризик психічного захворювання

Все частіше з'являються новини про те, що у перехворілих COVID-19 існує високий ризик розвитку психічних захворювань. Чи так це? Які дослідження проводилися по цій темі?

Декілька тижнів тому були опубліковані результати величезної програми, яку провели у США. У дослідженні проаналізували дані 68 мільйонів американців, серед яких було 60 тисяч людей, які перехворіли на COVID-19. Унікальність цього дослідження в тому, що порівнювали близькі групи людей з ковідом, та без ковіду. Це перше унікальне велике дослідження. І, за його даними, в період від двох тижнів до 90 днів після хвороби, в одного з п'яти виявляли діагноз того чи іншого психічного розладу. Це дуже багато. З них у 6% це був перший діагноз.

Що цікаво, серед нових випадків - рівень тривожних розладів більше, ніж депресивних. І дивно, що нові випадки депресивних розладів у перехворілих на ковід не так відрізняються від тих, хто перехворів на грип.

Та що особливо хвилює, у 1,6% осіб старше 65 років розвивалася деменція. Для порівняння, якщо взяти все населення у віці 65 років, то в ньому можна передбачити 1% випадків деменції (можливо, в Україні будуть більші цифри через ожиріння, алкоголізм, але це навряд чи більше, ніж 2%). Це всіх сильно шокувало.

Тривожні розлади можна було передбачити, хоча й не в таких масштабах. Стало зрозуміло, що ризик розвитку психічних розладів після ковіду значно вище у порівнянні з такими захворюваннями, як грип, або з іншим хворобами. Немає ніяких сумнівів, що ризик суттєво вище.

Вже відомо, чому так відбувається?

Ми не знаємо точно. Швидше за все, це багатофакторний процес. Страх заразитися та передати інфекцію, страх, що через вас помруть інші, локдаун, неможливість вийти та контактувати з іншими людьми… Все це, очевидно, впливає, грає важливу, провідну роль. Тривога зростає дуже сильно. Але для того, щоб дізнатися більше, треба проводити більш докладне дослідження. Робити висновки ще рано. Але у нас, в Англії, вже почали облаштовувати клініки для того, щоб лікувати наслідки хвороби, в тому числі й психічні розлади. Потрібні фахівці, їх поки немає.

Як пандемія впливає на дитячу психіку?

Я фахово займаюся суїцидами та самоушкодженнями дітей. Ми проводили невелике дослідження, дізнавались, як вплинув ковід на кількість звернень в лікарні після невдалих спроб самогубства, самоушкоджень. Проаналізували дані, приблизно, 2000 молодих людей з 10 країн. Цікаво, що в різних країнах кількість дітей, які зверталися до лікарів в березні-квітні, була значно менше, ніж торік. В Англії кількість таких підлітків щороку зростала експоненційно. Цієї весни було практично вдвічі менше дітей. Це унікальний випадок, ми такого не бачили багато, багато років.

Ми опитали молодих людей, щоб зрозуміти, чому так сталося. Одні зізналися, що боялися заразитися, інші казали, що не хотіли завантажувати лікарів та медсестр, така альтруїстична думка була. Зараз будемо проводити дослідження вже з 20-30 країнами по другій хвилі.

Чи може пандемія стати дитячою травмою, яка дасть знати про себе через роки?

Нас хвилює, що діти менше спілкуються між собою, взагалі не спілкуються з дідусями та бабусями. Хвилює те, що не ходять в школу. Однозначно буде негативний вплив на соціалізацію дітей.

Я багато років працюю у Великобританії, багато дітей переїжджає до нас з інших країн. Я пам'ятаю дітей, які були свого роду «мауглі», якими ніхто не займався. У мене є відео з одним хлопчиком з африканської країни, і якщо показати його фахівцям, вони скажуть: «Аутизм». Але я побачив цього хлопчика через два або три роки - більшість симптомів зникло. Я ніколи не бачив таких динамічних змін. Очевидно, діти надолужують.

Я не думаю, що будуть драматичні зміни після пандемії, але це буде предметом досліджень на роки, навіть десятиліття.

Які поради ви б дали батькам?

По-перше, не брехати, не придумувати казки, байки про ковід. Не треба говорити, що бабуся та дідусь ніколи не помруть від ковіду. Треба розповідати правду в доступній формі. Але не треба звертатися: «Сідай, поговоримо про хвороби». Треба дочекатися, поки дитина сама зацікавиться. По-друге, діти потребують соціалізації більше, ніж дорослі. Для дітей ігри, зокрема соціальні, це як для нас робота.

Дуже важливо пам'ятати, що дітям потрібен розпорядок дня, рутина. Багатьом дорослим здається, що на канікулах, під час віддаленого навчання діти можуть вставати, снідати, коли завгодно. Навпаки, зараз потрібен розпорядок дня. Психічне здоров'я краще у тих, хто знає, коли що відбувається.

Крім того, батьки повинні розуміти, що дітям потрібно не лише корисне, але й приємне. І це повинно бути кожен день. Але дітей треба привчати, що щасливі не ті, хто отримують, а ті, хто діляться. Потрібно щось віддавати іншим людям. У нас в Лондоні є «Пластуни», якими я займаюся, вони зараз розносять різдвяні листівки одиноким літнім людям, спілкуються з ними, роблять інтерв'ю…

Треба не забувати, що спілкування може бути важливіше, ніж фізичні потреби. Я б звернув увагу батьків, що дітям важлива якість спілкування, а не його кількість. Краще 15 хвилин поговорити з дитиною, ніж годину сидіти поруч та дивитися в смартфон.

Батьки, які працюють з дому, не завжди можуть контролювати дітей, вони більше звичного часу проводять в смартфонах, комп'ютерах. Наскільки це може бути шкідливо?

Ми не знаємо точно. Є межа, за якою це погано. Є рекомендації по екранному часу для дітей різного віку. Немає сумніву, що у старших дітей, підлітків, які більше часу проводять в соціальних мережах, в смартфонах, вище ризик розвитку депресії і тривоги. Але ми не знаємо, що за цим стоїть. Можливо, діти, у яких є депресія та тривога, більше часу проводять в смартфонах.

Я бачу соцмережі, як акселератор як хорошого, так і поганого. Вони акцентують проблеми, які є у дітей. Але я займаюся з дітьми з аутизмом, я знаю, що вони ні з ким не спілкувалися, і бачу, як вони перегукуються під час комп'ютерної гри. Таке спілкування краще, ніж ніяке.

Можливо, дасте якісь поради і батькам? Як їм зміцнити своє психічне здоров'я?

Я запрошую до ПАРКу.  «П» - приємні заняття, «А» - аеробіка, «Р» - розпорядок дня, рутина, «К» - комунікація. Це засновано на багаторічних дослідженнях.

Хто з вас вчора робив якесь приємне заняття? Не для заробітку, не для розвитку? Просто для задоволення? Але мова йде не про покупку речей, в цьому випадку задоволення коротке. Смакувати можна не тільки їжу, а що завгодно.

Важливі довгі прогулянки, повільний біг. Є дослідження, яке порівняло 30 хвилин аеробних вправ три рази на тиждень з антидепресантами. Ефект був однаковий, він триває 24 години. І, швидше за все, прогулянки та біг попереджають деменцію.

Пам'ятайте, що недосипання призводить до стану, близькому до депресії. Існують три вороги сну - кофеїн, алкоголь і гаджети перед сном. Важлива регулярність прийому їжі, корисні не супер дорогі продукти, а регулярність, прийом їх з кимось ще. І є багато досліджень про роботу, та відпочинок. Психічне здоров'я краще у людей, які між відпочинком та заробітком обирають перше.

І дуже важливе спілкування. Самотність - фактор ризику для багатьох психічних хвороб. Ізоляцію можна порівняти за силою з курінням або ожирінням. Пам'ятайте про людей, які самотні.

Влад Абрамов