По­го­во­ри­мо про декілька батьківських упе­ред­жень...
Звичайно, бездітні пари таким чином отримують можливість стати батьками, але для багатьох основний мотив - забрати дитину з дитячого будинку, стати для неї сім`єю. Все більше дорослих вирішуються взяти прийомну дитину тому, що розуміють, що у них є сили, здоров`я та ресурси для того, щоб змінити дитинство цієї дитини і відповідати за її долю.
Усиновлення - непроста і тривала справа. Воно вимагає такої енергії, що батьки часто витримують лише тому, що їхнє серце гріє ідеальний образ довгоочікуваної дитини.
Але, як і при появі рідних дітей, неминуче стикаються з тим, що їхні уявлення про дитину в тій чи іншій мірі не відповідають дійсності.
Небезпечно навантажувати дітей своїми очікуваннями про те, якими вони повинні бути. Занадто часто це закінчується розчаруванням батьків і протестом дитини. Адже їй, як і будь-якій людині, важливо, щоб її любили без умов, просто тому що вона є.
ЧИМ БІЛЬШЕ ЗНАЮТЬ МАЙБУТНІ ПРИЙОМНІ БАТЬКИ, ЧИМ МЕНШЕ У НИХ ІЛЮЗІЙ, ТИМ МЕНШЕ РОЗЧАРУВАНЬ ЇХ ЧЕКАЄ...
Коли прийомна дитина потрапляє в сім`ю, то всім - і їй, і її новим батькам - необхідний час, щоб зорієнтуватися і збудувати новий порядок.
І вона не завжди буде вести себе як та, про яку мріяли її прийомні батьки. Чим більш підготовле- ними до цієї зустрічі прийдуть дорослі, чим менше у них буде ілюзій щодо майбутньої дитини, тим менше розчарувань їх чекає.
1. Всиновлювати краще немовля
Немовля - зовсім не чиста сторінка, у нього вже є своя історія. Помиляються ті, хто вважає, що зможуть повністю «переписати» її і забути про те, що дитина прийомна.
До тих пір, поки немовляті не виповнилося півроку (а іноді і більше), важко оцінити ризик того, що до або після народження малюк міг перенести які-небудь захворювання або травми.
Не всі батьки можуть впоратися з таким рівнем невизначеності, та й не всі готові возитися з немовлям. Але для самого малюка, безсумнівно, важливо, щоб його забрали з будинку дитини якомога раніше - кожен день, який він проводить тут, уповільнює його розвиток.
Про фізичний і психічний розвиток старших дітей, звичайно, можна з`ясувати більше. І прийомним батькам легше прийняти зважене рішення. Крім того, діти з досвідом сімейного життя з біологічними батьками (нехай навіть це був не найкращий досвід, але їх любили і про них дбали хоча б зрідка) швидше адаптуються в прийомній сім`ї, у них раніше виникає щира прихильність.
Така дитина знає, що значить «бути дитиною в сім`ї», вона орієнтована на дорослих, готова їх слухати, довіритися їм. Вона у якомусь сенсі поділяє процес усиновлення ... і сама теж «бере в сім`ю» нових батьків.
А тій, у кого немає досвіду близьких відносин з дорослими, важче повірити, що її люблять, такі діти просто не знають, що значить любити. Тому з такими дітьми легше справлятися дорослим, у яких це не перша або не перша прийомна дитина».
2. Вона повинна бути схожою на прийомних батьків
Подібність зовнішності або характеру не має ніякого значення для відносин у родині. Будь-яка дитина, як тільки у неї виникає прихильність до нових батьків, стає схожою на них.
Вона мимоволі починає копіювати їх міміку, жести. Я часто спостерігаю такі випадки. Поведінка дітей не залежить від їх національності або раси. Так, в люблячій сім`ї з двома усиновленими дітьми через якийсь час їх, представників абсолютно різних національностей, оточуючі почали приймати за двійнят.
І тим не менш дітям з азіатською зовнішністю важче знайти сім`ю. Це пов`язано з упередженнями потенційних батьків.
Нездатність приймати людей іншої культури, страх перед людьми іншої національності, релігії означає, що вони також не готові терпіти будь-яку розбіжність із власними поглядами та традиціями сім`ї. І це серйозне протипоказання до прийомного батьківства. Ксенофобія рідко обмежується нетерпимістю лише до тієї чи іншої національності.
А це означає, що батьки будуть так само упереджені до всього того в дитині, що відрізняється від звичного їм стереотипу. Батьки повні, а дитина худенька; батьки активні, а дитина повільна і некваплива - заздалегідь не вгадати, де може виникнути неприйняття. Чим більше рис і якостей батьки відкидають в дитині, тим гірше відносини між ними. У нетерпимих батьків менший запас міцності перед можливими труднощами.
3. Ми зобов`язані полюбити її як рідну
Коли ми говоримо, що любимо дитину, це означає, що ми її приймаємо безумовно, любимо просто за те, що вона є і вона наша дитина. Іноді батьки, особливо якщо у них є досвід «кровного» батьківства, переживають, що у них «не виходить полюбити прийомну дитину як рідну». Як бути тоді?Емоційно люди дуже відрізняються один від одного. Комусь вдається полюбити легко і швидко, а у когось процес виникнення прихильності розтягнутий у часі. Ми не можемо управляти нашими почуттями. Залишається чекати ... і любити діяльно: піклуватися про дитину, прислухатися до неї, вникати в деталі її життя поза домом, намагатися розуміти і приймати, радіти її успіхам.
Іноді неприйняття виникає на тілесному рівні: щоб взяти дитину на руки, дорослому необхідно докладати зусилля. Зазвичай таке неприйняття вперше виникає ще в момент знайомства. Не варто боротися з собою: ніхто не винен, і краще дати можливість дитині відчути себе бажаною в іншій родині, з іншими батьками.
САМ ФАКТ УСИНОВЛЕННЯ - ВАЖЛИВА ЧАСТИНА ОСОБИСТОЇ ІСТОРІЇ, А ОТЖЕ, І ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ. ПРО ЦЕ ПОТРІБНО ГОВОРИТИ З НЕЮ...
4. Дитині краще не знати, що вона усиновлена
Обман спотворює відносини. Запитайте себе, хотіли б ви, щоб ваші близькі приховували від вас щось дуже важливе? Важко знайти людину, яка хотіла б залишитися в невіданні... А інформація про усиновлення складає важливу частину особистої історії, а значить, і дитини.
Намагаючись обійти цей факт, прийомні батьки заперечують те, що сталося з дитиною, позбавляють її можливості органічно вмонтувати цю подію в знання про себе. Іноді дорослі пояснюють свою поведінку небажанням травмувати сина чи дочку.
Таке буває лише тоді, коли самі батьки бачать в усиновленні проблему. Дитина не знає реальної картини світу, вона орієнтована на те, як ставляться до подій дорослі.
До того ж, приховуючи від дитини правду, дорослі роблять себе заручниками випадку: «доброзичлива» репліка сусідки, знайдені документи, розбіжність групи крові... Рано чи пізно таємне стає явним. І важко передбачити, якою може бути реакція дорослої дитини, коли вона дізнається, що їй брехали найближчі люди».
5. У неї буде погана спадковість
Найбільший страх батьків - що їх прийомна дитина успадкує яке-небудь захворювання або якесь «життєве неблагополуччя»: буде пити, гуляти, не стане вчитися...Дійсно, є захворювання, які передаються у спадок. У випадку з прийомною дитиною потенційних батьків лякає насамперед невідомість. Важко знайти сім`ю, в якій немає і не було хоча б одної питущої людини. У багатьох жителів нашої країни є схильність до виникнення алкогольної залежності. Але це не означає, що кожен з них стає алкоголіком.
Існує схильність, і є те, що людина з нею робить, в якій атмосфері зростає. Дуже важливо, щоб батьки не тільки підтримували дитину, а й могли обмежити, попередити про небезпеку.
6. Вона захоче знайти своїх біологічних батьків
Таке бажання частіше виникає в підлітковому віці, в період, коли дитина намагається зрозуміти, по-справжньому пізнати себе, щоб стати дорослою. Воно може носити різний характер, від пасивного («добре б знати») до дуже активних дій.Іноді дитині досить просто щось дізнатися про батьків, іноді їй важливо побачити їх, зустрітися з ними. У цьому випадку варто допомогти їй знайти родичів. У цьому бажанні немає нічого небезпечного для прийомних батьків - діти дорожать тими відносинами, які у них є.
У когось виникають фантазії, що їх справжні батьки - відомі люди, зірки кіно чи шоу-бізнесу, які мріють возз`єднатися з ними...
Необхідна підтримка дорослих, щоб пережити розчарування, яке може виникнути після зустрічі з біологічними батьками. У той же час підлітки, як правило, дуже вдячні прийомним батькам, якщо ця тема обговорюється в сім`ї, і тим більше якщо дорослі готові допомогти їм у пошуках своєї історії.