Чому жінки незадоволені своїм тілом?

•За­галь­ноп­рий­ня­тий сьогодні культ зовнішності заважає нам ста­ви­ти­ся до сво­го тіла об`єктивно.

• Не­га­тив­на фіксація на тій або іншій ділянці тіла зав­ж­ди пов`яза­на з на­шим ми­ну­лим.

• Нам вар­то зро­би­ти своє тіло "парт­не­ром по за­до­во­лен­ню" - це до­по­мо­же при­ми­ри­ти­ся з ним.

Дов­гий ніс, маленькі гру­ди, невдалі сід- ниці... Нескінченний спи­сок то­го, що мо­же нам в собі не по­до­ба­ти­ся - до та­ко­го сту­пе­ня, що це псує все жит­тя. Як ста­ти прихиль- ніше до на­ших "не улюб­ле­них ділянок"?

Прискіпливе вив­чен­ня сво­го тіла з ме­тою знай­ти де­фект зав­ж­ди бу­ло по­ши­ре­ною фор­мою жіно- чого мазохізму. Але сьогодні цей фе­но­мен зуст- річається все частіше, у то­му числі і у чоловіків.

Що стоїть за стра­хом

Своїм тілом незадоволені при­близ­но 90% жінок і 70% чоловіків. Сьогоднішній культ успіху і за­галь­не преклоніння пе­ред зовнішніми да­ни­ми спотво­рю­ють той по­гляд, яким ми ди­ви­мо­ся на се­бе. Най­мен­ший де­фект, дрібний оче­вид­ний не- долік ми час­то схильні перебільшувати до межі. Нам здається, що са­ме з ви­ни цих зовнішніх де­та­лей нам не вдається бу­ти щас­ли­ви­ми і радіти жит­тю.

Дійсно, су­час­ний стан­дарт кра­си тіла прак­тич­но виключає пра­во на фізичну недосконалість. В ідеалі всі повинні бу­ти ху­день­ки­ми і під- тягнутими, хо­ча насправді та­ка комплекція від при­ро­ди влас­ти­ва не­ба­гатьом.

Несвідомо підкоряючись дик­та­ту сучасної ві- зуальної куль­ту­ри, який йде від всю­ди­су­щих ЗМІ, ми частіше думаємо про те, як на­ше тіло виглядає, ніж про те, які можливості во­но дає нам.

Фіксація на недосконалості - як і на образі недосяжної досконалості - час­то стає на­шою реакцією на не­яс­не не­за­до­во­лен­ня, на екзис- тенціальний страх, який мо­же бу­ти пов`яза­ний зі стра­хом старіння або стра­хом бу­ти вки­ну­тим.

Але це не­схва­лен­ня, з яким ми ди­ви­мо­ся на се­бе, мо­же та­кож го­во­ри­ти про давнє і стійке страж­дан­ня, коріння яко­го - в бра­ку люб­ля­чих батьківських відносин.

Самооцінка ди­ти­ни за­ле­жить від то­го, яким во­на ба­чить се­бе в очах своїх батьків. Важ­ли­во і те, наскільки ком­форт­но самі бать­ки відчувають се­бе у влас­но­му тілі.

Як­що во­ни спокійно вжи­ва­ють­ся зі своїм відоб- раженням у дзеркалі та їхні родинні узи міцні, то їх ди­ти­на, швид­ше за все, бу­де цінувати своє тіло і свій об­раз. В іншому ви­пад­ку йо­го "Я" бу­де ослаб­ле­не, поз­бав­ле­не за­хис­ту, а об­раз влас­но­го тіла бу­де ство­ре­ний зі спотво­рен­ня­ми.

Не улюб­ле­ну час­ти­ну тіла ви­би­ра­ють, щоб на неї несвідомо пе­ре­нес­ти незадоволеність жит­тям, не­зду­жан­ня або страж­дан­ня.

Сиг­нал страж­дан­ня

Найчастіше са­ме в юності в нашій свідомості виникає роз­рив між ідеальним і ре­аль­ним тілом.

Надмірна фіксація на ре­аль­них чи уяв­них де­фек­тах своєї зовнішності влас­ти­ва на­сам­пе­ред підліткам. Пу­бер­тат - болісний вік. Осо­ба мо­же вкри­ти­ся при­ща­ми, тіло різко зростає, зміню- ється, хо­че див­но­го, надмірні емоції і нестійкі.

І це в той са­мий час, ко­ли підліткові так важ­ли­во за­во­ю­ва­ти по­ва­гу і симпатії однолітків і зна­чу­щих для ньо­го до­рос­лих, ко­ли він та­кий за­леж­ний від чу­жих ду­мок і оцінок.

Поз­бу­ти­ся наслідків, які ви­ни­ка­ють че­рез не­за­до­во­лен­ня своїм тілом, зав­ж­ди не­прос­то - в то­му числі че­рез те, що буває склад­но ви­я­ви­ти і виз­на­ти існування про­бле­ми.

Ба­ро­мет­ром зав­ж­ди є на­ше страж­дан­ня з при­во­ду фізичної ва­ди. Як­що ми відчуваємо, що цей ніс, цей живіт або ці но­ги псу­ють нам жит­тя, кра­ще звер­ну­ти­ся за консультацією. Поведінкова і когнітивна терапія да­ють ду­же гарні ре­зуль­та­ти в цій області. Ми працюємо з уяв­лен­ня­ми про своє тіло, ми вчи­мо­ся то­го, як пе­ре­ста­ти обо­ро­ня­ти­ся і по­ча­ти по­сту­по­во відкриватися іншим лю­дям.

По­вер­ну­ти­ся до се­бе

Роз­гля­да­ти своє тіло як щось, що тільки "виглядає" або "має добре виг­ля­да­ти", так са­мо без­глуз­до, як за­би­ва­ти цвя­хи но­вень­ким по­т­уж­ним но­ут­бу­ком. Нам вар­то вчи­ти­ся ко­жен день дя­ку­ва­ти своєму тілу за те, що во­но у нас є, і за те, що во­но мо­же ба­га­то чо­го.

Лю­бов­на при­го­да, за­до­во­лен­ня від спор­ту мо­жуть змен­ши­ти негативні фіксації. Інколи до­статньо от­ри­ма­ти якесь за­до­во­лен­ня, яке підніме самооцінку, або змінити став­лен­ня до сво­го тіла шля­хом сен­сор­них прак­тик. Чим більше він отримує на­со­ло­ди, тим більше ми йо­го лю­би­мо.

Лю­дей з ідеальною зовнішністю не існує. Як­що "розібрати" кра­си­ву жінку або при­ваб­ли­во­го чо- ловіка на "деталі", то ви­я­вить­ся, що їх виг­ляд складається з не­доско­на­лих, з точ­ки зо­ру про- порції, фрагментів. І буває так, що од­на не­пра­виль­на ри­са - на­прик­лад, ніс ка­чеч­кою - додає об­лич­чю до­дат­ко­ву привабливість, без якої во­но ста­ло б не­ви­раз­ним і, відповідно, не­гар­ним.

Ці впра­ви для то­го, щоб на­ла­го­ди­ти кон­такт з ти­ми час­ти­на­ми тіла, з яки­ми у нас скла­ли­ся не найкращі сто­сун­ки.

Розмовляючий три­кут­ник. Щоб розібратися в суті своїх почуттів і знай­ти при­чи­ну їх недобро- зичливості.

Ляж­те і роз­с­лаб­те­ся. Уявіть, що та час­ти­на тіла, яка вам ду­же не подобається, приймає фор­му три­кут­ни­ка з ро­том в середині. За­пи­тай­те її: "Як ти се­бе почуваєш? Хто дав тобі зрозуміти в пер­ший раз, що ти не­гар­на? Чим ти мені заважаєш в житті?" Спокійно до­че­кай­те­ся відповіді, потім по­знач­те се­ред них ті, які ви­с­лов­лю­ють спро­ек­то­ва­не на тіло не­за­до­во­лен­ня ("як­би у ме­не бу­ла інші гру­ди, моє осо­бис­те жит­тя бу­ла б вдаліше") або не­га­тив­не пе­ре­ко­нан­ня ("Мій ніс жах­ли­вий!").

Добро­зич­ли­вий бать­ко. Щоб змінити своє став­лен­ня.

Стань­те пе­ред дзер­ка­лом або по­став­те пе­ред со­бою свою фотографію. Розкажіть людині, яку ви ба­чи­те, все хо­ро­ше, що ви думаєте про її зовнішність, - так, як як­що б ви бу­ли її бать­ком. Робіть цю впра­ву ре­гу­ляр­но, на­ма­га­ю­чись гли­бо­ко відчути те хо­ро­ше став­лен­ня, про яке ви го­во­ри­те.

zhinka.info