За православними заповітами та езотеричними правилами деякі речі краще залишити при собі.
Під час похорону людини священик проводить певний процес - читає молитви за упокій душі померлого. Родичі наприкінці ритуалу іноді кладуть ті чи інші речі в труну, але виявилося, що робити цього не можна. Дізнайтеся, чи можна класти квіти в труну, ікону або особисті речі.
Раніше ми розповідали, чи гріх не йти на похорон.
Існує вірування, згідно з яким у труну людини обов'язково потрібно покласти монети. Одне із забобонів свідчить, що таким чином, нібито, вдасться "купити" собі краще місце на "тому світі". Інша точка зору пояснює цю традицію інакше. Вважається, що монети - це плата Харону за перевезення душі в загробне царство. Чи можна класти монети в труну? Так, але з такою метою їх кладуть на очі небіжчика - по монеті на кожне око - а не просто кидають поруч із тілом.
Церква не виступає проти таких речей у труні поруч із покійним, але наголошує, що для душі спочилого матеріальні речі не мають значення, адже церква та повір'я - це не тотожні речі.
Але, згідно з повір'ями, годинник не потрібно надягати на руку - краще покласти поруч. Буває так, що родичі або друзі померлого вважають за краще класти гроші в труну, прикраси або годинник, тому що ці речі були пам'ятними для людини.
Деякі народні повір'я пояснюють, чому не можна залишати живі квіти в труні. Вважається, що вони можуть стати провідниками між світом живих і мертвих, накликаючи хвороби та біди на того, хто залишив квіти в труні. Якщо дуже хочеться проводити покійного з квітами, краще висушити їх перед похороном і принести не живі екземпляри, а гербарій.
Протоієрей Православної Церкви України Михайло Омелян у коментарі УНІАН розповів, чи можна класти ікону в труну за християнською традицією. Він нагадує, в руки померлому, кладуть іконку та хрестик, і разом з цими церковними атрибутами людину ховають. Крім того, якщо священник читає над померлим розрішальну молитву (прощальна молитва, молитва відпущення, її зачитують над тими, хто старший 7 років), то потім кладе у домовину папірець, на якому вона написана
За словами священика, є й інші речі, які можна залишити з покійним:
Ще у домовині залишають мотузки, якими зв’язують руки та ноги померлому на час проведення похорону. Потім мотузки розв’язують та лишають у домовині.
Омелян пояснює, що кінцівки зв’язують з практичною метою – вони потрібні, щоб руки лежали хрестовидно. Крім того, завдяки мотузкам кінцівки залишаться на місці, якщо тілом пройдуть якісь імпульси, та не рухатимуться й не налякають присутніх на похоронах.
Також Омелян розповів, чи можна в труну класти речі - свої або небіжчика - за православними традиціями. Він вважає, що у Бога всі живі, а для людини, яка вже перейшла з тілесного у духовне існування, жодна матеріальна річ, яку ми покладемо чи не покладемо в домовину, не має ніякого значення. Для духовного життя покійної людини мають значення молитви за упокій на 9 та 40 день після її смерті, на роковини, у пам’ятні дні, в день ангела. Саме завдяки молитвам живі мають змогу спілкуватися з душами померлих.
Священик упевнений - вірування в те, що, якщо не покласти у домовину улюблену річ померлого, то він приходитиме у снах – це міф і забобон.
Тарологиня та ведунья Natalis Domini в коментарі УНІАН пояснила, що не можна класти в труну. На її думку, ні в якому разі не можна класти у домовину свою фотографію чи власні речі, наприклад, обручку, навіть якщо померлий чи померла - це дуже близька людина, і ви хочете зберегти з нею зв'язок. Якщо порушити таку заборону, - це можна назвати самопорчею:
Якщо відьма кладе в домовину чиюсь особисту річ, то таким чином наводить на власника речі порчу, застосовуючи енергетику смерті.
Експертка поділилася історією, яку чула особисто - одна відьма поклала комусь в домовину пучок пшениці, і на наступний рік у тій місцевості був голод.
Натомість тарологиня рекомендує класти до труни речі, які справді були важливими для покійного, які він любив, аби не було прив'язки та страждань. Вона також наголошує, що людину треба хоронити згідно її віри - тобто, не можна нехристиянина хоронити за християнською традицією, тому що "так треба".