13 січня за старим стилем відзначають давнє слов'янське свято з безліччю прикмет.
Свято Маланки і Василя - одне з найдавніших релігійно-народних свят, яке українці відзначають вже не одне століття. Історично це два різних свята, проте наші предки відзначали їх настільки гучно і щедро, що з часом народні гуляння злилися в єдине яскраве дійство. Багато обрядів і традицій Василя і Маланки дійшли до наших днів практично без змін.
Преподобна Меланія і Василій Великий - це двоє відомих святих, яких вшановують у православній церкві. За старим церковним календарем свято Маланки припадає на 13 січня, а день святого Василія - на 14 січня, тобто на Старий Новий рік.
З переходом на новоцерковний стиль ці дати змістилися на 13 днів раніше і відзначаються напередодні Нового року і сам Новий рік. Тобто, Маланка - 31 грудня, а Василій - 1 січня. Але в народній традиції так і залишилося - дві Маланки і два Василя.
Як уже зазначалося раніше, Маланка і Василій - це народна назва свята. За традицією святкування починається в день Меланії, який також називають Щедрий вечір. Вся родина проводить генеральне прибирання, а потім збирається за вечерею. На столі присутні багато страв зі свинини - вони символізують достаток. Але ось рибу і птицю готувати не прийнято. Завершує трапезу щедра кутя, яку, на відміну від різдвяної, можна заправляти маслом і молоком.
З настанням темряви гуляння тільки посилюються. Для цього вбираються в костюми різних персонажів - Маланку, Василя, діда, бабу, козу, чорта, цигана і т. д. і "водять козу". Кожен герой щось символізує. Наприклад, Маланка уособлює жіночу енергію, а коза - родючість землі.
У таких образах молоді люди ходять до сусідів і співають щедрівки, в яких бажають господарям щастя і достатку. Також юнаки намагаються жартувати, танцювати і всіляко веселити народ. Вважається, що чим краще виступ покажуть щедровальники, тим краще їм дістанеться частування.
Ще один обряд на щастя в це свято - носіння вивернутого навиворіт одягу. Це символізувало початок нового життя і позбавлення від проблем. Старі і зношені речі наші предки спалювали в багатті.
Наступного ранку, тобто, на Василя, прийнято сіяти, але роблять це тільки хлопчики, хлопці і чоловіки. Посівні містять побажання щасливого року і хорошого врожаю, а самі сівачі сиплять зерно на поріг господарям. Наші предки були раді сівачам, оскільки вірили, що ті приносять достаток і удачу. Є ще один звичай на Василів день - юнаки, яким раніше відмовили кохані, повторно відсилають до дівчат свата.
Ніч з Маланки на Василя вважається містичною і вдалою для ворожінь. Особливо популярними магічні ритуали були серед юних дівчат: кожна хотіла дізнатися, хто буде її судженим і чи збудуться її бажання.
Одне з найпопулярніших ворожінь: слід взяти свій чобіт і опівночі, стоячи на порозі у себе вдома, кинути його на вулицю, якнайдалі. Куди чобіт впаде носком - звідти і чекати нареченого.
З цим ворожінням радять бути обережним: за повір'ям, все, що ворожили воском, обов'язково збувається. Потрібно розтопити віск в окремому посуді, а потім вилити його в чашку з водою - на воді віск буде приймати будь-які форми, за якими і дивляться майбутнє.
Потрібно взяти чашку рису і зі словами "Скажи, доля, чого ж мені чекати: доброго чи злого" загадати бажання і висипати крупу з чашки на стіл. Потім потрібно вибрати з крупинок всі погані і перерахувати їх. Якщо їх кількість непарна - бажання не збудеться, а якщо парна - то збудеться.
За народними повір'ями у свято Василя і Маланки не можна порушувати ряд заборон - важко працювати, брати гроші в борг, носити темний одяг, відмовляти щедровальникам і сіячам у частуванні.
Також не радять у свято перераховувати дрібні монети - це до бідності, а ось великі купюри, навпаки, потрібно. Заручини на Василя обов'язково приведуть до вдалого шлюбу, а дитина, яка народиться в цей день, буде щасливою.